Германати

Германати — сполуки германію, похідні від його оксидів.

Вступ. Загальний опис.

Майже усі мінерали, що містять германій — є германатами. Германати є солями кисневмісних кислот Ge(IV), які не отримані у вільному стані: метагерманієвої , ортогерманієвої , дигерманієвої , тетрагерманієвої , пентагерманієвої , нонагерманієвої та ін. Найбільш розповсюджені орто- та метагерманати.

Оскільки властивості германію аналогічні властивостям кремнію, то в діоксиді германію (GeO2) переважають кислотні властивості. Його реакція із лугами, таким чином, призводить до утворення германатів. Германати також отримують шляхом взаємодії діоксиду германію з різними оксидами металів під час сплавлювання або спікання.

Класифікація

Відомі германати різних складів (M: однозарядний катіон металу; X: галогенід):

  • Ортогерманат, M4GeO4
  • Метагерманат, (M2GeO3)n
  • Метадигерманат, (M2Ge2O5)n
  • Гексагідроксогерманат, M2Ge(OH)6
  • Гексагалогеногерманат, M2GeX6

Метагерманат та метадигерманат існують у полімерній формі. Германієві кислоти, відповідні певним германатам, як вуглекислота та силікатні кислоти, не є стабільними у безводній формі, а лише у розведених розчинах.

З галогеногегерманатів відомий, наприклад, гексафлуоргерманат калію (K2GeF6), який можна отримати з фториду калію та тетрафториду германію. Відомий також гексахлоргерманат цезію(IV) Cs2[GeCl6].[1]

Клас речовин

Германати — це клас речовин з дуже різноманітними властивостями.[2] Між кисневими сполуками германію та відповідними сполуками кремнію можна спостерігати багато аналогій. Силікати і германати часто ізотипічні. Відомі також цеолітоподібні структури та схильність до утворення скла. Через високі показники заломлення їх іноді використовують у оптичних елементах, наприклад, у ширококутних об'єктивах у фотографії. Багато легованих германатів проявляють люмінесценцію при опроміненні УФ-світлом: (Sr, Ba)2(Mg, Zn)Ge2O7:Pb (синьо-фіолетовий), Zn2GeO4:Mn (жовто-зелений), MgGeO3:Mn (темно-червоний) .

Домішки германату свинцю в кераміці утворюють матеріал, який має напівпровідникові властивості.[3]

Германати натрію та амонію можуть бути використані як каталізатори в синтезі поліестеру.[4]

Германат бісмуту використовується в сцинтиляційних лічильниках.

Див. також

Примітки

  1. Gmelins Handbuch der Anorganischen Chemie: Germanium, System Nummer 45, Ergänzungsband, Verlag Chemie GmbH Weinheim/Berchtesgaden, 1958. 8th ed., Seite 569.
  2. Chemischer Transport von Germanaten. 2001. с. 11.
  3. Continuous-wave and passively mode-locked operation of a cunyite (Cr4+:Ca2GeO4) laser 39. 2000. с. 4975–4978. doi:10.1364/AO.39.004975.
  4. T. Kimura, M. Watanabe, S. Kobayashi, T. Sugita, K. (Mitsubishi Chemical Industries Co., Ltd., Japan). Japan. 1975, JP 50031199, 8. Oktober 1975, Appl. JP 69-67393, 26. August 1969.

Вебпосилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.