Герман Рехлінг

Герман Рехлінг (нім. Hermann Röchling; 21 листопада 1872, Фельклінген — 24 серпня 1955, Мангайм) — німецький підприємець. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Герман Рехлінг
Народився 12 листопада 1872(1872-11-12)[1][2][3]
Фельклінген, Саарбрюккен, Саарланд[1]
Помер 24 серпня 1955(1955-08-24)[1][2][3] (82 роки)
Мангайм, Баден-Вюртемберг, ФРН[1]
Країна  Німеччина
Діяльність промисловець
Знання мов німецька
Членство Association of German Engineersd
Військове звання Ротмістр
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
У шлюбі з Dorothea Röchlingd
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
Медаль «За вислугу років у ландвері» (Пруссія)
Галліполійська зірка
Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
Орден Святого Михаїла (Баварія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Лідер воєнної економіки

Біографія

Син підприємця Карла Рехлінга. В 1898 році батько передав Герману компанію Völklinger Hütte. Учасник Першої світової війни, ротмістр 7-го драгунського полку. В 1915 році призначений керівником металургійного заводу, який виготовляв особливу сталь для сталевих шоломів. В 1919 році заарештований французькою владою і звинувачений у воєнних злочинах, проте був звільнений за умови передачі 60% акцій Völklinger Hütte французькому уряду. Згодом став одним із провідних німецьких промисловців: голова контрольної ради і власник фірми «Залізні і сталеливарні заводи» (Eisen- und Stallwerke GnbH, Фельклінген), головний співвласник концерну Gebrider Rochling Eisenhandelsgesellschaft (Людвігсгафен), голова контрольних рад фірм «Об'єднане будівельне товариство 1904» (Allgemeinenen Baugenossenschaft 1904), Hallische Salzwerke und Chemische Fabrik Kalbe і «Металургійні заводи братів Рехлінг» (Stahlwerke Rochling-Bruders AG). Також Рехлінг був військово-економічним радником імперського уряду. Після Французької кампанії був призначений уповноваженим з металургійних заводів Мозеля і Мерт-е-Мозеля, а також уповноваженим з озброєння, а представники його концерну також зайняли посади уповноважених з сталеливарної промисловості в інших окупованих країнах. Крім того, Рехлінг був головою Імперської сталеливарної асоціації і входив до складу ради Імперського банку. Після війни заарештований американськими військами і переданий французькій владі, яка засудила Рехлінга до 10 років ув'язнення з позбавленням громадянських прав і конфіскацією всього майна. В серпні 1951 року достроково звільнений за станом здоров'я, але із забороною відвідувати Саар. Через 4 роки помер від наслідків ув'язнення.

Оцінка сучасників

Рехлінг користувався любов'ю робітників за турботу про здоров'я і добробут їхніх сімей, зокрема безкоштовну шкільну освіту для дітей робітників і медичне обслуговування. Рехлінг за свій рахунок відкрив госпіталь для робітників металургійних заводів.[4]

Нагороди

Література
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #121748626 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Munzinger Personen
  4. Hupertz, Heike. Arte-Doku „Der Stahlbaron“: Die schillernde Figur des Stahlbarons. FAZ.NET (нім.). ISSN 0174-4909. Процитовано 17 липня 2021.
  5. Röchling, Hermann - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 17 липня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.