Герцик Євгенія Казимирівна

Євгенія Казимирівна Герцик
рос. Герцык, Евгения Казимировна
фото 1907 року
Ім'я при народженні Євгенія Казимирівна Лубни-Герцик
Псевдо Evgenia Kazimirovna Gerzyk і Evgenia Kazimirovna Gercyk
Народилася 12 жовтня 1878(1878-10-12)
Александров, Владимирська губернія, Російська імперія
Померла 20 січня 1944(1944-01-20) (65 років)
хутір Зелений Степ, Медвенський район, Курська область, Російська РФСР
Поховання хутір Зелений Степ, Курська область
Громадянство Російська імперія→ СРСР
Національність полячка
Діяльність письменниця, поетеса, перекладачка, мемуаристка
Alma mater Бестужевські курси
Мова творів російська, англійська, французька, польська, італійська, німецька
Роки активності 1901-1944
Брати, сестри Герцик Аделаїда Казимирівна

Євге́нія Казими́рівна Ге́рцик (*12 жовтня 1878(18781012) — †20 січня 1944) — поетеса Срібної доби російської поезії, прозаїк, перекладачка і мемуаристка, сестра Аделаїди Герцик.

Біографія

Євгенія Казимирівна Лубни-Герцик народилася 12 жовтня 1878 року в місті Александров Владимирської губернії. Батько — Казимир Антонович Лубни-Герцик (1843—1906[1]) — інженер-шляховик, походив зі зросійщених польських дворян. Рано втратила матір. Росла з сестрою Аделаїдою (*1874 — †1925). Мала також молодшого брата Володимира (*1885–†1976)[1].

Батько з дітьми часто переїжджав: крім Александрова, жили у Севастополі та Юр'єві-Польському. З 1898 року — у Москві та Судаку, де купили будинок.

У гімназії не навчалася — через бронхіальну астму. Іспити складала екстерном. Потім закінчила Вищі жіночі курси в Москві, історико-філологічне відділення.

Перекладала російською твори Фрідріха Ніцше, Сельми Лагерлеф, Вільяма Джеймса, Альфреда де Мюссе та Жоржа Гюїсманса. У тому числі — разом із сестрою. Писала статті про В'ячеслава Іванова, Фрідріха Ніцше та Едгара По.

Зліва направо: чоловік сестри Аделаїди Дмитро Жуковський, Аделаїда і Євгенія
1909

Після Жовтневого перевороту постійно жила з родиною брата Володимира в Судаку й на Кавказі.

Приблизно у 1935 році почала писати мемуари, які назвала «Хронікою». Закінчила їх — у 1941-1942 році. Крім спогадів, також написала біографічну повість «Мій Рим» з вигаданими іменами (лишилася неопублікованою).

У 1938 році — Герцики переїхали в Центральночорноземний державний заповідник у Курській області. А під час війни — у сусідній хутір Зелений Степ Медвенського району, де Євгенія і померла — 20 січня 1944 року. Похована на місцевому кладовищі.

Родина

Мала старшу сестру Аделаїду (*1874 — †1925), яка теж стала поетесою, та молодшого брата Володимира (*1885 — †1976)[1].

По Аделаїді мала двох племінників — Данила (*1909 — †1938) та Микиту (*1913 — †1995). Данила арештували за доносом в 26-річному віці. Загинув у 1938 році у більшовицьких катівнях. Встиг написати «Думки про дитинство та немовляцтво» (рос. «Мысли о детстве и младенчестве») (опубліковані у 1997 році у шостому номері журналу «Новый мир»), у яких описав своє дитинство[1].

Онука по Микиті — Тетяна Микитівна Жуковська, співробітниця Дому-музею Марини Цвєтаєвої[2], авторка статей і укладачка книжок про своїх бабусь-письменниць — сестер Герцик (Аделаїду та Євгенію).

Бібліографія
  • Воспоминания. — Paris: YMCA-Press, 1973. — 192 с.
  • Волошин // Воспоминания о серебряном веке / сост. Вадим Крейд. — М.: Республика, 1993. — С. 223—235. — ISBN 5-250-02030-5
  • Сёстры Герцык. Письма / Составление и комментарий Т. Н. Жуковской. — СПб.: Инапресс; М.: Дом-музей Марины Цветаевой, 2002. — 760 с. — ISBN 5-87135-139-5
  • Лики и образы / Составление, предисловие, комментарии Т. Н. Жуковской. — М.: Молодая гвардия, 2007. — 861 с.

Примітки
  1. Герцык Аделаида. Из круга женского / Подг. текста, коммент., вступ. статья Т. Н. Жуковской. — М.: Аграф. — 2004.
  2. Эдельштейн Михаил. Серебряный век: женский взгляд (Рецензия на книгу «Сестры Герцык: Письма») // Новый мир. — 2003. — N 6. — С. 193-196.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.