Герц (кратер)

Герц (Hertz) — кратер на зворотному боці Місяця. Діаметр — 83 км. Був відкритий на знімках космічного апарата «Луна-3», зроблених 1959 року. Дослідники цих знімків назвали його на честь німецького фізика 19 століття Генріха Рудольфа Герца[1][2][3], а 1961 року ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом[4]. Сателітних кратерів не має[4].

Герц
лат. Hertz
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 120 км)

Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 120 км)

13.32° пн. ш. 104.56° сх. д. / 13.32; 104.56
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр83 км
Середня глибина4000 м
ЕпонімГенріх Герц
Назву затверджено1961
У базах даних
GPN

Герц

 Герц у Вікісховищі

Розташування

Координати центру кратера Герц — 13.32° пн. ш. 104.56° сх. д. / 13.32; 104.56[4]. Він входить до примітної трійки кратерів, що межують один із одним: його південно-західний край перекритий дещо меншим кратером Мойсеєв Z, а південний край останнього — ще меншим кратером Мойсеєв. За 50 км на північний схід від Герца лежить значно більший кратер Флемінг, за 60 км на північний захід — менший кратер Мебіус, а за 70 км на захід — пара 45-кілометрових кратерів Гінцель G та Гінцель H. Більш далекі його сусіди — кратер Аль-Хорезмі на південному сході, Гінцель на заході та Попов на північному заході.

Опис

Кратер Герц має досить чіткий вал з терасами та зсувами. На півночі він перекритий безіменним 15-кілометровим кратером, а на південному заході дещо деформований кратером Мойсеєв Z. Дно без лави та тріщин[5]; є невелика центральна гірка. Вал найвищий на південному заході, де сягає 4,7 км над рівнем дна; в інших місцях його висота складає здебільшого 3,6–4,1 км[6]. З'явився цей кратер у нектарському періоді[7].

Див. також

Примітки
  1. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 232, 233. — ISBN 9780521544146.
  2. Barabashev, N. P.; Lipsky, Y. N.; Mikhailov, A. A. (translated by N. Winkels). Atlas of the Far Side of the Moon. — The University of Michigan, 1961. — P. 38, 41c, 59.
  3. Карта обратной стороны Луны (составлена по снимкам аппарата «Луна-3»). ЦНИИГАиК и ГАИШ. 1960.
  4. Hertz. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 14 січня 2014. Процитовано 8 квітня 2015.
  5. Морфологічний каталог кратерів Місяця = Морфологический каталог кратеров Луны / Ж. Ф. Родионова, А. А. Карлов, Т. П. Скобелева и др. Под общей редакцией В. В. Шевченко. — М. : Изд-во МГУ, 1987. — 173 с. Архив.
  6. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS
  7. Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.