Гец фон Берліхінген

Походив з роду імперських лицарів Берліхінгенів. Син Кіліана фон Берліхінгена та Маргарети фон Тюнген. При народженні отримав ім'я Готфрід, в родині звався зменшеним ім'ям Гец. Спочатку отримав домашню освіту. У 1492 році перебирається до родича Кунца фон Нойштадта, у 1493 році поступив до монастирської школи в Нідернгаллі. У 1494 році поступив на службу до кузена Конрада фон Берліхінгена. 1495 року супроводжував Конрада на імперський з'їзд у Вормсі, у 1497 році був присутній на з'їзді в Ліндау.

У 1497 році після смерті Конрада фон Берліхінгена перебирається до Ансбаха, де Фрідріх II, маркграф Бранденбург-Ансбах-Кульмбах, висвятив Геца у лицарі. Навчався військової майстерності у Файта фон Лентершайма. Того ж року разом з Фрідріхом II був присутній під час поїздки імператора Максиміліана I до Брабанту, Лотарингії та пфальцграфства Бургундії. У 1498 році супрводжував сина Фрідріха II — Георга фон Бранденбург-Ансбах-Кульмбах до Касселя, де той взяв шлюб з донькою місцевого маркграфа. У 1499 році стає зброєносцем Файта фон Лентершайма. У 1499 році разом з ним брав участь у швейцарському поході імператора Максиміліана. Після поразки імперських військ повернувся до рідного замку.

Залізна рука Геца фон Берліхінгена

Вдома зібрав власний загін, після чого уклав союз з Філіппом фон Массенбахом та кузеном Нейдхартом фон Тюнгеном. За допомогою останнього взимку 1501–1502 року захопив замок Зоденберг. У 1502 році повернувся на службу до маркграфа Фрідріха II фон Бранденбург-Ансбах-Кульмбаха, який боровся проти імперського міста Нюрнберг. На чолі значного загону Берліхінген атакував місто, проте міське ополчення відбило напад, а Гец ледве врятувався. У 1504 році влаштувався на службу Рупрехта, курфюрста Пфальц-Фрайзінзького, який боровся з Альбрехтом IV, герцогом Баварсько-Мюнхенським за герцогство Ландсгут-Баварське (після смерті Георга Багатого). 23 червня під час штуруму Ландсгута втратив праву руку. Замість цього йому зробили протез із заліза. Але Гец вимушений був відновлюватися до 1505 року.

З 1505 до 1511 року брав участь у 15 збройних сутичках з іншими лицарями та феодалами, також чинив численні напади на купців. У 1511 році воював з містом Кельн, вимагаючи з місцевої громади значний викуп. Потім воював з єпископом Бамбергу. Водночас вступив у конфлікт з Нюрнбергом. У 1512 році пограбував 95 купців з Аугсбурга, Нюрнберга та Ульма. За це імператор Максиміліан I наклав на Берліхінгена імперську опалу. У 1513 році Швабська ліга виступила проти Геца, але не досягла успіху — змушена була сплатити 8 тис. гульденіа Берліхінгену. У 1515–1516 роках боровся проти Альбрехта, архієпископа-курфюрста Майнцського. У 1516 році захопив союзника Альбрехта — Філіппа II, графа Вальдека, в Падбергу. Випустив Вальдека за 8900 гульденів. В цей час затоваришував з лідером імперського лицарства Швабії та Франконії Францом фон Зіккінгеном.

У союзі із Зіккінгеном у 1516 році напав на Лотарингію, потім воював проти Філіппа I, марграфа Гессенського. 1517 року у Конрада Шотта купив за 4 тис. флоринів замок Горнберг. У 1518 році боровся проти міста Умштадт. У 1519 році був найнятий Ульріхом, герцогом Вюртемберзьким, у війні проти Швабського союзу. Берліхінген захищав замок Мекмюль, але вимушений був здатися швабським військам. Його тримали в ув'язненні у місті Гайльбронн. Тут він провів час до 1522 року, коли його викупили Франц фон Зіккінген та Георг Фрундсберг за 2 тис. флоринів. Дотепер башта Гайльбронна, де тримала Берліхінгена, носить його ім'я.

Попри допомогу Зіккінгена, Гец не підтримав останнього у 1523 році під час повстання. Берліхінген перебував у замку Горнберг. Тут у 1524 році приєднався до Селянського повстання. 24 квітня 1525 року очолив одну з селянських армій — «Світлий загін Оденвальда» (від місцини Оденвальд). Займався переважно грабуванням замків та монастирів. Потім взяв в облогу містечко Фрауенберг. Потім брав участь у складанні програми — «Декларації 12 статей». Через 2 тижні селяни зазнали поразки. Тому Гец, награбувавши значні статки, зрадив селян та перейшов на бік імперської армії на чолі із Трухзесом фон Вальдбургом.

Після завершення Селянської війни Берліхінгена притягли до суду за злочини під час війни. У 1526 році вимушений був захищатися на імперському з'їзді в Шпаєрі, де його було виправдано. Втім у 1528 році на вимогу Швабської ліги Берліхінгена було заарештовано у місті Аугсбург, де він перебував до 1530 року. Його було звільнено за обіцянку сплатити компенсацію архієпископу Майнца та єпископа Вюрцбурга у 25 тис. гульденів, не залишати замку Горнберг та не очолювати будь-які військові загони. Втім через деякий час Берліхінген намагався поліпшити ці умови та зменшити виплати Вюрцбургу та Майнцу, чого він зрештою домігся у 1534 році, багато в чому завдяки обіцянці служити імператору Карлу V.

У 1540 році Гец на чолі загону із декількох сотень лицарів приєднався до армії імператора, що стояла біля Відня. Взимку того ж року повернувся до Горнберга, особливо не відзначившись у боях з османськими військами. У 1542–1544 роках брав участь у війні проти Франції.

Після війни відійшов від справ, оселився у власному замку Горнберг, де спокійно мешкав, написав свої мемуари. У 1562 році отримав виклик від священних фемів (таємна організація з покарання злочинців) на суд. Тоді Гец зібрав кошти та цінні речі, збираючись тікати. Втім у ніч на 23 липня помер від інсульту. Його залізна рука зберігається в музею міста Ейнсфельд.

• Його уславив в однойменному романі Йоганн фон Гете.
• під час Другої світової війни дивізія СС отримала ім'я Геца фон Берліхінгена.

• Helgard Ulmschneider: Götz von Berlichingen: Ein adeliges Leben der deutschen Renaissance, Thorbecke, Sigmaringen 1974, ISBN 3-7995-6013-0.

• Берлішинґен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.