Глан Наталія Олександрівна

Наталія Олександрівна Глан (уроджена Ржепішевська , 4 (17) січня 1904, Харків, Російська імперія — 12 вересня 1966, Москва, СРСР) — радянський хореограф, танцівниця, актриса . Як хореограф у 1920-і роки створила новий естрадний танець, в якому поєднала гротесковий малюнок рухів з побутовими жестами. Працювала з найбільшими театральними режисерами свого часу — Олександром Таїровим, Всеволодом Мейєрхольдом, Борисом Покровським .

Глан Наталія Олександрівна
Народилася 4 (17) січня 1904 або 1904[1]
Харків, Російська імперія
Померла 12 вересня 1966(1966-09-12) або 1966[1]
Москва, СРСР
Поховання Новий донський цвинтар
Країна  СРСР
Діяльність акторка, хораографиня
Батько Ржепішевський Олександр Іванович
IMDb ID 0321712

Життєпис

Наталія Ржепішевська (Глан) народилася у Харкові[2] в родині архітектора Олександра Ржепішевського.[3]

Займалася в багатьох танцювальних студіях, зокрема, в студії Лева Лукіна. Дебют Глан як хореографа відбувся у 1924 р. у концертній програмі танцювальних номерів на музику Фредеріка Шопена на сцені московського Камерного театру . У своїй першій постановці Глан використовувала засоби пластичного танцю та ексцентрики. Деякі з цих танців були перенесені потім на естраду («Галантерейний» Е. Мея, «Репортер» Олександра Румнева, «Естрадна співачка» Галини Шаховської)[2].

Сприйнявши стилістику Миколи Фореггера, у своїй хореопантомимі на музику Юрія Мілютіна «Іван Маляр та чотири франта» у виконанні хореографічного відділення Технікуму сценічних мистецтв, Глан у кількох сатиричних, памфлетно-танцювальних сценках вивела на естраду типи сучасної вулиці — торговок, міліціонерів, безпритульних[2].

Глан поставила танці у спектаклях Олександра Таїрова «День і ніч» (1926), «Любов під в'язами» (1926), створила пластику у прем'єрній виставі Всеволода Мейєрхольда «Клоп» за п'єсою Володимира Маяковського (1929)[2].

На початку 1930-х років працювала у московському та ленінградському мюзик-холах. Глан ставила танці у спектаклях «Як 14-а дивізія до раю йшла», «Під куполом цирку» та ін.[2]

Танцям Глан, за зауваженням російського балетоведа Наталії Шереметьєвської, був притаманний «гострий гротесковий малюнок рухів у поєднанні з побутовими жестами». Вона «заперечувала танцювальну техніку як самоціль, прагнучи підпорядкувати її сценічній образності»[2].

У 1926 р. Глан зіграла головну роль в першому фільмі свого чоловіка Бориса Барнета і Федіра Оцепа «Міс Менді»[3]

Так само, як і її сестра Галина Шаховська, Наталія Глан дружила з Любов'ю Орловою.[3]

В останні роки життя була асистентом оперного режисера Бориса Покровського у Великому театрі. Померла у Москві. Урна з прахом похована на Новому Донському кладовищі[4] .

Родина

Ролі у кіно
  • Вівіан Менд, друкарка (головна роль) — «Міс Менд» (інша назва — Пригоди трьох репортерів, Б. В. Барнет, Ф. О. Оцеп, 1926)[5]
  • Подруга Вірочки — «Шахова гарячка» (короткометражний, В. І. Пудовкін, М. Г. Шпиківський, 1925)[6]

Примітки
  1. Catalog of the German National Library
  2. Шереметьевская Н. Е. Глан (Ржепишевская) Наталия Александровна. Энциклопедия циркового и эстрадного искусства. Процитовано 21 листопада 2014.
  3. Кушниров, М.А. (1998). Светлый путь, или Чарли и Спенсер. Кумиры. Москва: Терра — Книжный клуб, Олимп. ISBN 5-7390-0572-8.
  4. Фотография могилы Наталии Глан на Донском кладбище. «Где дремлют мёртвые…». Процитовано 21 листопада 2014.
  5. Мисс Менд (1926). Процитовано 13 квітня 2021.
  6. Шахматная горячка (1925). Процитовано 13 квітня 2021.

Джерела
  • Ли (Черепнин А.). Глядя, как танцуют. Итоги и виды // Зрелища (журнал). — 1924. — № 89 (30 січня). — С. 10.
  • Шереметьевская Н. Е. Танец на эстраде. — М. : Искусство, 1985. — С. 116—121.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.