Глікопептидні антибіотики

Глікопептиди — клас антибіотиків, для хімічної будови яких притаманний пептидний скелет, до якого приєднано один чи декілька вуглеводів. Пептидний каркас синтезується на нерибосомних пептидсинтетазах. Крім глікозидної та пептидної частин, глікопептиди можуть містити ацильні залишки різної довжини. Такі глікопептиди деколи позначають як ліпоглікопептиди (наприклад, тейкопланін). Особливістю усіх глікопептидів є те, що вони пригнічують біосинтез пептидоглікану — основного складника клітинної стінки бактерій, що є життєво важливим для їхнього виживання. Молекулярний механізм дії глікопептидів полягає у тому, що ці антибіотики зв'язують вільні залишки D-аланіл-D-аланіну на інтермедіатах у біосинтезі пептидоглікану, що блокує їхню полімеризацію. Глікопептиди — один із найважливіших класів антибіотиків на сьогодні, що застосовують проти бактерійних патогенів стійких до інших класів антибіотиків. Сюди належать ванкоміцин, рістоцетин, тейкопланін. Деякі дослідники зараховують блеоміцин та його аналоги до глікопептидів. Хоча це виправдано з хімічної точки зору, біосинтез блеоміцинів (включає нерибосомний та полікетидний синтези) та характер його біологічної дії (сильна протипухлинна активність) відмінний від решти глікопептидів