Гней Корнелій Косс
Гней Корнелій Косс (лат. Gnaeus Cornelius Cossus; ? — після 409 до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч ранньої Римської республіки, консул 409 року до н. е., військовим трибуном з консульською владою (консулярний трибун) 414 року до н. е.
| Гней Корнелій Косс | |
|---|---|
| лат. Cn. Cornelius A.f.M.n. Cossus | |
| Ім'я при народженні | Gnaeus Cornelius Cossus |
| Народився |
невідомо Рим |
| Помер |
після 409 до н. е. невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Діяльність | політичний, державний і військовий діяч |
| Суспільний стан | патрицій[1] |
| Посада | консул |
| Термін | 409 рік до н. е. |
| Попередник | Маній Емілій Мамерцін |
| Наступник | військові трибуни з консульською владою |
| Рід | Корнелії |
| Батько | Авл Корнелій Косс |
| Мати | невідомо |
Життєпис
Походив з патриціанського роду Корнеліїв. Син Авла Корнелія Косса, великого понтифіка і консула 438 року до н. е. Про молоді роки Гнея Корнелія відсутні відомості.
У 414 році до н. е. разом з Квінтом Фабієм Вібуланом Амбустом, Луцієм Валерієм Потітом, Публієм (Марком) Постумієм Альбіном Регіллена його було обрано військовим трибуном з консульською владою. Того ж року відбулася війна з еквами, яку з успіхом вів Постумій, але зрештою своєю пихою спровокував повстання легіонерів та своє вбивство. Спроба Гнея Корнелія разом з колегами розслідувати справи наразилася на протистояння народних трибунів. Внаслідок цієї кризи влада консулярських трибунів була скасована, а сенат призначив інтеррекса для проведення виборів консулів.
У 409 році до н. е. Гнея Корнелія було обрано консулом разом з Луцієм Фурієм Медулліном. Початок каденції ознаменував протистоянням з плебсом, який очолили народні трибуни з роду Іциліїв. Внаслідок цього вперше було обрано квесторів з числа плебеїв. Загроза війни з боку еквів та вольсків примусила консулів і сенат також погодитися обрати плебеїв військовими трибунами з консульськими повноваженнями на наступний рік. Слідом за цим Косс з колегою рушив проти ворогів. Втім, вони лише змогли відвоювати місто Верругіни.
Подальша доля Гнея Корнелія невідома.
Джерела
- Тит Лівій, Ab Urbe condita, libri 4, 49, 7 (лат.)
- Friedrich Münzer: Cornelius 116). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band IV,1, Stuttgart 1900, Sp. 1292 f. (нім.)
- T. Robert S. Broughton (The American Philological Association), The Magistrates of the Roman Republic: Volume I, 509 B.C. — 100 B.C., New York, Press of Case Western Reserve University (Leveland, Ohio), 1951, p. 74-75, 77-78 (англ.)