Гобелен з Байо

Найбільш рання згадка в письмових джерелах про килим з Байо віднайдена в опису майна Кафедрального собору Байо за 1476 рік. Загальноприйнята думка, що килим був створений майстринями за наказом королеви Матильди, дружини англійського короля Вільгельма Завойовника. Тому у Франції килим із Байо має назву «Килим королеви Матильди».

У XX ст. виникла ще одна гіпотеза: замовником килиму міг бути Одо, єпископ Байо, рідний брат короля Вільгельма I. Підтвердженнями цієї гіпотези слугують деякі факти:

• серед зображень — три особи, наближені до єпископа, а їхні імена також віднайдені у Книзі Страшного суду;
• килим зберігався в соборі Байо, побудований коштом єпископа Одо;
• килим створено раніше 1476 р., себто близько XI ст., коли будували собор (у 1070-х рр.), отже, він створювався для декору самого собору.

Якщо так, то килим пов'язаний з єпископом Одо та майстрами-ткачами Британії, адже головні земельні володіння єпископа були розташовані в сучасному графстві Кент.

До того ж, деякі написи латиною на килимі мають англосаксонскі корені, а рослинні фарби, використані майстрами, були розповсюджені саме в Англії.

Килим вишито на лляному полотні шерстяними нитками чотирьох кольорів:

• вохристого (декілька відтінків),
• чорного,
• зеленого,
• синього.

• 
  Фрагмент зображення килиму
• 
  Сцена бенкету
• 
  Батальна сцена
• 
  Вершник

Килим виставляли на релігійні свята в соборі Байо, але це мало лише місцеве значення. Заново відкрили килим у кінці XVII ст. на хвилі нової зацікавленості в гобеленах, а також створенні відповідних мануфактур у Франції.

У 1730-х рр. Бернар де Монфокон, чернець-бенедиктинець, філолог та історик, оприлюднив репродукції з зображеннями килиму.

У небезпечні для історичних пам'яток минулого роки французької революції 1789—1793 палкі прихильники радикальних змін пропонували використати килим XI ст. як капу для зброї. Але знайшлась особа, що віддала менш цікавий зразок текстилю. Особою був якийсь освічений адвокат, що добре розумів значну мистецьку вартість малопривабливого зовнішньо килиму XI століття.

До килиму-реліквії потяг свої руки і новий французький диктатор Наполеон І. За його наказом килим із Байо у 1803 р. вивезли до Парижа.

У роки Другої світової війни килим захопили нацисти, але зберігали в коморах музею Лувр. У повоєнні роки килим повернули до Байо.

Сам гобелен виставлено для огляду у спеціальному музеї (Musée de la Tapisserie de Bayeux), що розташований у місті Байо в Нормандії. Копія гобелену з Байо, зроблена у вікторіанські часи, зберігається в Музеї Редінгу, в англійському місті Редінг.

• Andrew Bridgeford: 1066, The Hidden History of the Bayeux Tapestry. London 2004, ISBN 1-84115-040-1.
• Meredith Clermont-Ferrand: Anglo-Saxon Propaganda in the Bayeux Tapestry, Edwin Mellen Press, Queenston (Ontario) 2004, ISBN 0-7734-6385-2.
• John Michael Crafton: The Political Artistry of the Bayeux Tapestry, Edwin Mellen Press, Queenston (Ontario) 2007, ISBN 0-7734-5318-0.
• Martin K. Foys: The Bayeux-Tapestry on CD-ROM. Scholarly Digital Editions, Boydell & Brewer, Woodbridge 2002, ISBN 0-9539610-4-4.
• Carola Hicks: The Bayeux Tapestry — The Life Story of a Masterpiece, Vintage Books, London 2007, ISBN 978-0-09-945019-1.
• Mogens Rud: Der Teppich von Bayeux und die Schlacht bei Hastings. 1. Ausgabe, 1. Aufl. Christjan Eljers, Kopenhagen 1992, ISBN 87-7241-697-1.
• Egon Wamers (Hrsg): Die letzten Wikinger — Der Teppich von Bayeux und die Archäologie. Archäologisches Museum Frankfurt am Main, Frankfurt am Main 2009, ISBN 978-3-88270-506-5.
• David M. Wilson: Der Teppich von Bayeux. Parkland, Köln 2003 (Reprint/Sonderausgabe der OA aus dem Ullstein/Propyläen Verlag von 1985), ISBN 3-89340-040-0.

• Тканина з Байо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.