Гоголєв Іван Михайлович

Народився 18 січня 1930 у місті Вілюйську Якутської АРСР СРСР (тепер Республіка Саха, РФ) в сім'ї вчителя. 1954 року закінчив Літературний інститут імені Горького в Москві[2].

Працював редактором Якутського книжкового видавництва і викладачем мови та літератури в середній школі. Член КПРС з 1960 року. Обирався депутатом Верховної Ради Якутської АРСР. Помер в Покровську 22 листопада 1998 року[2].

Друкувався з 1948 року. Автор книг:

• «Иҥирар уоттар» / «Ті, що кличуть вогні» (1952, вірші);
• «В далеку дорогу» (1956);
• «На Тихому океані» (1956);
• «Саме дороге» (1958)
• «Крила» (1959);
• «Кун хайата» / «Сонячна гора» (1962, роман у віршах присвячений повоєнній якутській молоді);
• «Перші іскри» (1964);
• «Лірика» (1965);
• «Сардана» (1967);
• «Хара кыталык» / «Чёрный стерх») (роман-трилогія);
• «Помста шамана» (1992).

Книги видавалися якутською і російською мовами в Якутську і Москві.

Також відомий як драматург. Його драми і комедії «Нара Суох», «Майське небо», «Кам'яний олень», «Бережіть чоловіків», «Ранок Туймади» та інші склали основу репертуару Якутського драматичного театру в 1960—1970-ті роки. Автор казок-п'єс для дітей з фольклорних мотивів. Написав лібрето для першої якутської оперети «Квітка Півночі».

Публікувався в журналах «Дружба народов», «Октябрь», «Смена», «Юность», «Сибирские огни», «Хотугу сулус» («Полярная звезда»).

• Орден «Знак Пошани»;
• Народний поет Якутської АРСР з 1990 року;
• Заслужений діяч мистецтв Якутської АРСР;
• Премія Якутського комсомолу;
• Літературні премії Спілки письменників Росії і Якутії;
• Почесний громадянин Вілюйського улусу;
• Заслужений працівник культури Російської Федерації з 1998 року[2].

• Гоголев Иван Михайлович // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).