Годинникова вежа (Ботевград)

Герб міста Ботевград

Меморіальні дошки на вежі щодо історії зведення та внесення до переліку туристичних об'єктів

Годинникову вежу було збудовано 1866 року, за пропозицією Мідхат-паші, генерал-губернатора Дунайського вілайету і активного реформатора Османської імперії. Будівництво було приурочене до зміни статусу поселення: 1866 року село Самунджиєве стало містом Орханіє (Ботевградом — з 1934)[1].

Достойменно не відомо ім'я архітектора споруди, лише те, що вона була зведена місцевим майстром Вуно Марковим[2]. Мідний дзвін відлито Лазарем Дімітровим із Бансько, а годинниковий механізм створено Генчо Наковим, уродженцем Ботевграду[3].

Для будівництва вежі були використані місцеві матеріали: каміння із кар'єру біля села Божениця та дерево із околиць села Врачеш[2].

Початково на вершині вежі розміщувався дерев'яний будиночок, з котрого щогодини виїжджала фігурка чоловіка у фесці, що, на той час, була форменим головним убором османських чиновників і солдатів. Чоловічок вклонявся, а дзвін відбивав час. Після визволення Болгарії цей символ було демонтовано і знищено мешканцями[4].

У 1920-х роках до вежі було прибудовано двоповерхову будівлю бібліотеки. У 1970-х, під час чергової реставрації вежі, її знесли, а натомість поряд посадили псевдотсугу. З часом дерево, через своє могутнє коріння, почало становити загрозу головному символу міста і врешті його було спиляно[4].

Оригінальний годинниковий механізм, котрий протягом багатьох років був найточнішим на Балканському півострові, наразі зберігається в Історичному музеї Ботевграда[4]. На вежі встановлено його копію, виготовлену майстрами з «Етиру»[2].

Заввишки 30 метрів, годинникова вежа в Ботевграді досі залишається найвищою будівлею такого типу в Болгарії[1]. Вона стала символом міста і її зображення уміщено на гербі.

На підставі рішення болгарської Національної ради охорони пам'яток культури від 24 жовтня 2006, у 2007 році вежа отримала статус пам'ятки культури національного значення та була внесена до переліку 100 туристичних об'єктів Болгарії[3][5], під номером 81[6].

Вежа збудована в османському стилі, з елементами бароко. Складається з трьох пропорційних частин і звужується догори. Її загальна висота — 30 метрів. В основі — квадрат, із довжиною сторони 5 метрів[2].

Нижня частина — з вапняку, заввишки 11 метрів. Середня — вужча, із хвилястою поверхнею стін, боки підкреслені напівколонами, завершується карнизом. Карнизи оздоблені блакитними фресками, оновленими з нагоди 150-річчя зведення[4]. Верхня частина ще більш звужена, шестикутної форми, із дзвоном та флюгером.

В нижній частині вежі розміщено вхідні двері та дерев'яні сходи, що спірально закручуючись, ведуть до годинниковоо механізму нагорі[3]. Дзвін чути в радусі 3 кілометрів.

• Милко Бичев. Български барок. — София : Наука и изкуство, 1955. — С. 101—102, 161.
• Симеонка Влайкова. Ботевград през годините: историко-географска характеристика (по документалните материали и спомени от местни хора). — Ботевград : Орханиец, 2000. — Т. 1. — С. 67.
• Симеонка Влайкова. Ботевград през годините: историко-географска характеристика (по документалните материали и спомени от местни хора). — Ботевград : Орханиец, 2003. — Т. 2. — С. 89—93.
• Любен Тонев. Кули и камбанарии в България до Освобождението. — София : Българска академия на науките, 1952. — С. 282.

• 100 туристичних об'єктів Болгарії
• Список годинникових веж у Болгарії

• Характеристика та опис годинникової вежі у Ботевграді на сайті Болгарського туристичного союзу (болг.)
• Опис годинникової вежі у Ботевграді на Офіційному туристичному порталі Болгарії (англ.) (болг.) (рос.) (нім.)