Годничак Василь Іванович

Василь Іванович Годничак (рос. Василий Иванович Годничак, угор. László Godnicsák; 1927, Мукачево, Перша Чехословацька Республіка) — радянський український футболіст угорського походження, захисник.

Василь Годничак
Особисті дані
Повне ім'я Василь Іванович
Годничак
Народження 1927(1927)
  Мукачево, Перша Чехословацька Республіка
Громадянство СРСР, Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1937—1939
1939—1940
1941—1944		 СЕ (Мукачкво)
Мункачі СЕ
Мункачі ЛСЕ
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1944—1945 Мункачі ЛСЕ ?(?)
1946—1948 «Більшовик» (М) ?(?)
1949—1951 «Динамо» (К) 7(0)
1952—1953 БО (К) 6(1)
1953 «Дніпро» (Дніпроп.) 8(?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

Футболом розпочав займатися в чехословацьких командах словацької групи СЕ Мукачево (1937) та Мункачі СЕ, який згодом змінив назву на Мункачі ЛСЕ, й протягом 1939—1944 років виступав в угорському чемпіонаті, у сезоні 1943/44 року тренувався вже з дорослою командою клубу. (З моменту створення Австор-Угорської імперії Мукачево було важливим культурним та економічним центром графства Берег Угорського королівства. СЕ Мукачево було засноване в 1910 року й одразу ж почало виступати в Північній групі другого дивізіону чемпіонату Угорщини. За Тріанонським мирним (4 червня 1920 року) договором Закарпаття було включено до Чехословаччини, тому мукачівська команда виступала в чехословацькому чемпіонаті. За першим Віденським арбітражом район (2 листопада 1938 року) Фельвідек та частина Закарпаття були повернуті Угорщині, тому команди з цих районів знову почали виступати в угорському чемпіонаті. Влітку 1939 року Мункачі СЕ опинився в зоні Фельвідекі другого дивізіону чемпіонату Угорщини, де виступав разом з Діосдьорг МАВАГ (тепер — ДВТК), Дебреценом ВСК, Ошді ВТК (Ожді Когач), Ніредьгазою ТВЕ, Перецеш ТК, столичними СБТК, ССЕ, БШКРТ (БКВ Елюр) та БВСК, а також з клубами з повернутих територій Лосонц АФК, Фулекі ТК, Кассаі СК, Унгвар АК, Берегшиш ФТК та унгварською (ужгородською) СК «Русь»). Мункачі СЕ став переможцем третього дивізіону угорського чемпіонату й поступово стає другою за силою командою Підкарпаття, в 1941 році здобуває путівку до другого дивізіону угорського чемпіонату, проте незабаром повертається до третього дивізіону, де однак знову стає переможцем «Гірської» зони і виходить до Другого дивізіону північної групи (1944). Проте після декількох турів вже нового сезону через наближення фронту чемпіонат було зупинено, в той же час у Вищому дивізіоні чемпіонату Угорщини за участю столичних календарні матчі проходили до грудня. За Паризькою мирною угодою Закарпаття було відокремлене від Угощини та передане Радянському Союзу. Мункач ЛСЕ припинив свої виступи в угорських футбольних змаганнях, а на його базі було створено новий клуб, «Більшовик», який з 1947 року виступав в українській зоні другої групи. Василь та його партнери по команді стали гравцями цього клубу. Наступного року робітниа команда «Більшовик» дійшла до фіналу кубку УРСР, де 26 жовтня 1948 року у вирішальному поєдинку на стадіоні «Динамо» з рахунком 1:4 поступилася київському «Динамо».

У листопаді 1948 року Василь Годничак перейшов до київського «Динамо», в якому вже виступало багато гравців із Закарпаття. З Ужгорода, влітку того ж року, Георгій Лавер став першим закарпатцем, який перебрався до складу столичного гранда. Через два місяці його колишній партнер по команді Янош Фабіян пішов тим же шляхом, а восени вперше в історії радянського футболу одразу 7 закарпатців були передані київській команді, а саме: Дезидерій Товт, Міхайло Міхалина, Михайло Коман, Ернест Юст, Василь Гажо, Золтан Сенгетовський й ін. а також Золтан Дьєрфі. До цієї кагорти молодих угорських талантів, які виховувалися угорськими та чехословацькими клубами, через два роки приєднався й Тиберій Попович). У футболці київського клубу дебютував 19 травня 1949 року в програному (1:4) виїзному поєдинку 7-о туру вищої ліги проти московського «Динамо». Годничук вийшов на поле на 46-й хвилині, замінивши Георгія Лавера[1]. У складі київських «динамівців» у 1949 році виграв «малі золоті медалі» в першості резервних команд. Того року в команді було багато молодих закарпатців, які були ключовими гравцями у клубі, й демпонстрували впевнену гру як у національних змаганнях так і на міжнародному рівні. Після трьох сезонів, проведених у «Динамо», Василь перейшов до іншої київської команди, БО, яка виступала в Першій лізі СРСР, з яким у 1952 році став півфіналістом кубку СРСР. У 1953 році перейшов до складу дніпропетровського «Дніпра», у футболці якої зіграв 8 матчів. Проте через численні травми змушений був завершити активну футбольну кар'єру та перейшов на тренерську роботу. Працював у спортивному товаристві «Трудові резерви».

Досягнення
УРСР
СРСР

Примітки
  1. «Динамо» (Москва) - «Динамо» (Київ)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.