Гокуліка
Гокуліка ( санскр., в буддійській традиції — «з роду бика») — школа гілки махасангхиків. Виникла в кінці III ст. до н. е., відстоюючи достовірність махаяна-сутр, що призвело до її виокремлення з махасангхиків[1].
Ранній буддизм |
Письмові джерела |
собори |
1-й буддійський собор |
Школи |
Досектантський буддизм |
Суть вчення
Основне положення її вчення формулювалося як «сансара — лише попіл» (звідси і ще одне найменування — куккулакатха, або «міркування про гарячий попел»). На відміну від махасангхиків, гокуліки изнавали авторитетною лише Абхидхарма-питаку, вважаючи, що вивчення Сутра-питаки перешкоджає досягненню вищої мети. Гокуліки відмовлялися від проповіді, відтак і від місіонерської діяльності, вели відокремлений, аскетичний і споглядальницький спосіб життя[2].
Історія
Джамалпур (один з великих районів Матхури) вважався центром Гокуліки у II ст. н. е. Ця релігійна школа перестала існувати в період між IV і IX століттям нашої ери[1].
Примітки
- Фурцева Л. Р. [http: //dhamma.ru /dict/dict-G.htm#15 Гокуліка] // {{{Заголовок}}} / Абаєва Л. Л., Андросов В. П., Бакаєва Е. П. та ін .; За заг. ред. Жуковської Н. Л. та ін. — М. : Республіка, 1992а.
- Махасангхика. Кругосвет. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.