Гололобов Юрій Григорович

Гололобов Юрій Григорович
Народився 2 вересня 1930(1930-09-02)
Москва
Помер 25 червня 2015(2015-06-25) (84 роки)
Москва
Місце проживання Москва
Країна  СРСР Росія
Діяльність хімік
Alma mater Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д. Менделєєва
Заклад Інститут органічної хімії АН УРСР, Московський елементорганічних сполук
Посада завідувач лабораторії елементоорганічних функціональних полімерів
Звання доктор хімічних наук
Ступінь член-кореспондент НАН України
Членство НАН України
Відомий завдяки: електрофільне внутрішньомолекулярне перегрупування, що є зумовлене C→N міграцією алкоксикарбонільних груп при взаємодії карбаніонів з ізоціанатами
Нагороди

премії хімічного товариства ім. Менделєєва

подяка президента Росії

Ю́рій Григо́рович Гололо́бов (2 вересня 1930, Москва — 25 червня 2015[1], Москва) український та російський хімік-органік, знавець органічної та елементоорганічної хімії, 1966 — доктор наук, член-кореспондент НАН України. Нагороджений орденом «Знак Пошани», пам'ятними медалями, преміями хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва, подякою Президента Росії.

Життєпис

1953 року закінчив Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д. Менделєєва, проходив аспірантуру при московському Інституті органічної хімії та технології, 1958 року захищає кандидатську дисертацію.

Є автором праць з хімії фосфорорганічних сполук: розробки нових шляхів їх синтезу, вивчення хімічних, фізико-хімічних і біологічних властивостей, дослідження механізмів реакцій.

До 1970 року працював в Москві на як молодший та старший науковий співробітник.

Протягом 1970—1981 років працював в Інституті органічної хімії АН УРСР, був завідувачем відділу хімії елементоорганічних сполук, заступником директора з наукової роботи.

1976 року обраний членом-кореспондентом АН УРСР.

В 1981—1987 роках працював заступником директора з наукової роботи Інституту елементоорганічних сполук в Москві, з 1983 — завідувач лабораторії елементоорганічних функціональних полімерів.

Займався фундаментальними й прикладними дослідженнями в органічній хімії та хімії елементоорганічних сполук.

Відкрив нове електрофільне внутрішньомолекулярне перегрупування, що є зумовлене C→N міграцією алкоксикарбонільних груп при взаємодії карбаніонів з ізоціанатами.

Це відкриття дало змогу розробити новий загальний метод синтезу функціонально заміщених карбаматів, та провести кількісне дослідження атропоізомерії цвіттер-йонних ортозаміщених карбаматів з фосфонієвою групою.

Як педагог підготував 30 кандидатів наук.

З його наукового доробку опубліковано понад 400 наукових праць.

На його ім'я зареєстровано ряд авторських свідоцтв і патентів.

З 1990 року входить до складу редакційної колегії міжнародного журналу «Heteroatom Chemistry».

Джерела

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.