Голубкова Катерина Олександрівна

Народилася 5 листопада 1946 р. в с- щі Пам'яті 13 борців Ємельянівського району Красноярського краю в учительській родині. У 1953 році разом з родиною переїхала до Миколаєва. Закінчила психологічний факультет Ленінградського державного університету (1975).

Із 1994 року — соціолог Центру з вивчення громадської думки «Наваль-Експерт». Керувала літоб'єднанням «Стапель», а також дитячою студією «Секрет» при обласній бібліотеці для дітей імені В. Лягіна. Автор п'яти віршованих збірок. Член Союзу письменників СРСР (а потім — Національного Союзу письменників України) з 1979 року.

Сама поетеса писала про себе так:

Я народилась восени першого повоєнного року в невеликому селищі під Красноярськом. Тоді його оточувала дрімуча тайга, і одного разу на прогулянці наша група з дитячого садка ніс до носа зустрілася з ведмедем-підлітком. Справа була влітку, і обидві сторони при зустрічі відбулися легким переляком. Юний ведмідь, мабуть, нашого дружного вереску злякався набагато більше. Перші враження дитинства - дерева, настільки високі, що як не задирай голову, вершину все одно не побачиш... У шість років я з мамою переїхала до Миколаєва. Тут вражало вже зовсім інше. Чорні оксамитові ночі, напоєні пронизливим ароматом квітучих рослин…

Автор збірок «Акварели» (1973), «Звездный корабль» (1980), «По праву любви» (1984), «День летящий» (1987), «Зоря в криниці» (2006), а також численних публїкацій в колективних збірниках, альманахах, часописах (зокрема в альманахах «День поезії», «Витоки», «Молодий Ленінград», «Письмена», у збірниках «Натхнення», «Горизонт», «Вітер з лиману», «Крила нашої весни», «Квітни, земля моя!», у журналах «Аврора», «Веселка», на сторінках обласної преси). У передмові до першої збірки поетеса Е. В. Январьов написав[1]:

Весняна або осіння земля з її туманами, світанками, журавлиними зграями, шурхотом рудих лісів – все це для Голубкової жива казка, і в постійній любові до нестаріючої казки слов'янської природи як-то природно й довірливо виражено патріотичне почуття.

Громадянська та письменницька діяльність Катерини Голубкової пов'язана з містом Миколаєвом. Вона пише:

Миколаїв став моєю другою батьківщиною, і я думаю – вже назавжди.

Значне місце у творчості Катерини Голубкової займає корабельний край, місто Миколаїв, праця суднобудівників. «Я на земле живу, и здесь мой дом. Земля — мое начало и основа. Но ухожу я с каждым кораблем, и с каждым кораблем — рождаюсь снова!». Цій темі присвячений цикл віршів «Мастера корабельной науки».

Ліричний герой творів Катерини Голубкової розкривається в роздумах про сенс життя, про своє місце в суспільстві, життєвому призначенні, про сучасність і майбутнє. Усе це додає естетичному ідеалу поетеси філософську мудрість і визначену громадянську позицію. Тривога за майбутнє планети, за людину звучить у віршах на екологічні теми. В автора проблема екології переростає в проблеми патріотизму, відповідальності кожного за минуле, прийдешнє і майбутнє.

• «Акварелі» (1973)
• «Зоряний корабель» (1980)
• «По праву любові» (1984)
• «День летить» (1987)
• «Зірка в колодязі» (2006)

Відзнака Миколаївської обласної ради "За заслуги перед Миколаївщиною" ІІ ступеня (2021 р.).

"Городянин року" (2006) в номінації «Мистецтво».

• Голубкова Катерина Олександрівна // Людина року. Городянин року (1996–2007). — Миколаїв, 2008. — с. 47 — 48.
• Трохи про себе // Голубкова К. Зірка в колодязі: Вірші. — Миколаїв, 2006. — с. 4 — 8.
• Миколаївський оберіг: Поетична антологія. — Миколаїв, 2004. — с. 428.
• По праву великого таланту Д. Кремінь // Южная правда. 2011. — 8 листопада (№ 123).
• Бібліографічний довідник, видання 9-е, доповнене. Миколаїв, «Можливості Кіммерії», 2007.

• Страница Е. А. Голубковой на сайте «Николаев литературный»
• http://nspu.org.ua/dovidnyk/Г