Голіцин Борис Борисович
Борис Борисович Голіцин (нар. 18 лютого (2 березня) 1862, Санкт-Петербург, — 4 (17) травня 1916, там само) — російський фізик і геофізик, один із засновників сейсмології, академік Петербурзької АН (1908). Представник російського княжого роду.
Голіцин Борис Борисович | |
---|---|
рос. Борис Борисович Голицын | |
![]() | |
Народився |
18 лютого (2 березня) 1862 Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
Помер |
4 (17) травня 1916 (54 роки) Петроград, Російська імперія[1] ·інфекційні захворювання |
Поховання | Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd |
Країна |
![]() |
Діяльність | фізик, сейсмолог, викладач університету, метеоролог, геофізик |
Alma mater | Морський кадетський корпус і Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова |
Галузь | геофізика |
Заклад | Імператорський Московський університетd, Цісарський університет у Дерптіd, Петербурзький жіночий медичний інститутd і Головна геофізична обсерваторія імені Воєйковаd |
Відомі учні | Pavel Nikiforovd |
Членство | Лондонське королівське товариство, Російська академія наук і Петербурзька академія наук |
Рід | Голіцини |
Батько | Boris Golitsynd |
Мати | Mariya Kushelevad |
Нагороди | |
![]() |
![](../I/%D0%9A%D0%BD%D1%8F%D0%B7%D1%8C_%D0%91.%D0%91.%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8B%D0%BD.jpg.webp)
Біографія
Закінчив Морську академію в Петербурзі (1886) і Страсбурзький університет (1890).
Викладав в Московському університеті (1891—1893), Морській академії (1894—1914), в Петербурзькому жіночому медичному інституті (1897—1908) і Вищих жіночих Бестужевських курсах (1909—1916).
Творчий доробок
Основні праці — з теорії теплового випромінювання, теорії критичного стану речовини, сейсмології, оптики, рентгенівського випромінювання. Найважливіший внесок Б. Б. Голіцин зробив у теорію теплового випромінювання. Він полягає у введенні уявлення про температуру випромінювання абсолютно чорного тіла (1893). Дисертація Б. Б. Голіцина, яка містила ці ідеї, була відкинута рядом вчених, однак згодом ці ідеї отримали повне визнання. У галузі сейсмології Голіцину належить розробка теорії і конструкції електродинамічних сейсмографів і введення їх у практику, а також вирішення низки завдань теоретичної сейсмології. Зокрема, він знайшов розв'язок задачі про визначення вогнища землетрусу за даними однієї сейсмічної станції (1902).
![](../I/Galitzin's_seismograph.jpg.webp)
Поклав початок систематичному вивченню сейсмічності та застосуванню сейсмічних досліджень до вивчення внутрішньої будови Землі. У галузі теорії критичного стану речовини Голіцину належать теоретичні дослідження флуктуацій густини поблизу критичної точки і розробка експериментальних методів визначення критичної температури.
У 1911 Голіцина обрали президентом Міжнародної сейсмічної асоціації (нині — Міжнародна асоціація сейсмології і фізики надр Землі англ. International Association of Seismology and Physics of the Earth's Interior (IASPEI)). У 1913 році став директором Головної фізичної обсерваторії, під його керівництвом були розгорнуті великі дослідження з геофізики. Член Лондонського королівського товариства (1916).
Його іменем названо шар Голіцина. У 1916 році вчений встановив, що за різким зростанням кутів виходу сейсмічної радіації на епіцентральній відстані (приблизно 2000 км) існує аномалія в Мантії Землі.
У світовій науковій літературі для цього шару загальновживаною є назва «20 границя розділу».
Примітки
- Голицын Борис Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Джерела
- Саваренский Е. Ф., Б. Б. Голицын и некоторые задачи современной сейсмологии, «Изв. АН СССР, сер. Геофизическая», 1963, № 1, с. 3; 3юков П. И., Хргиан А. Х., Б. Б. Голицын как физик, в сборнике: История и методология естественных наук, в. 3, М., 1965, с. 242.
- Булюбаш Б. От сейсмометра к теории расширяющейся Вселенной // Наука и технологии РФ