Голіцин Георгій Сергійович

Георгій Сергійович Голіцин (рос. Георгий Сергеевич Голицын; народ. 23 січня 1935, Москва) — російський радянський геофізик і астроном, член-кореспондент АН СРСР (1979), академік РАН (1987) по Відділенню океанології, фізики атмосфери і географії (1987), з січня 1990 і по 2008 — директор Інституту фізики атмосфери ім. А. М. Обухова РАН, спеціаліст з фізики атмосфери і океану, теорії клімату[1], доктор фізико-математичних наук.

Голіцин Георгій Сергійович
Народився 23 січня 1935(1935-01-23) (87 років)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність фізик, географ
Галузь географія
Alma mater фізичний факультет МДУ
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Alexander Obukhovd
Вчителі Alexander Obukhovd
Знання мов російська
Заклад МФТІ
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Рід Голіцини
Батько Sergei Golitsynd
Нагороди

Біографія

Нащадок князівського роду Голіциних. Освіту здобув на фізичному факультеті МДУ. Одним з перших, у травні 1983, виступив з доповіддю, присвяченій кліматичним наслідкам ядерної війни.[2] Голова опікунської ради Свято-Димитрівського сестринства[3]. Один із засновників московського відділення наукового товариства Sigma Xi.[4] Разом з низкою своїх колег з Академії наук виступив з критикою «Листа десяти академіків»[5]. Був головним редактором журналу «Известия АН СРСР. Физика атмосферы и океана».

Основні астрономічні роботи присвячені фізиці планет і планетних атмосфер. Розробив теорію подібності для динаміки планетних атмосфер, яка дозволила, зокрема, передбачити і пояснити високий ступінь однорідності температури в основній товщі атмосфери Венери і на її поверхні і малі швидкості вітру в нижніх шарах атмосфери; ці висновки були підтверджені радіоїнтерферометричними спостереженнями власного випромінювання Венери і прямими вимірюваннями радянських автоматичних міжпланетних станцій серії «Венера». Теорія подібності Голіцина пояснила також високі швидкості вітру в атмосфері Марса (до 50 м/с). Досліджував зародження і динаміку запорошених бурь на Землі і Марсі, режим турбулентності в атмосферах Венери і Марса. Виконав роботи з теорії турбулентності, магнітній гідродинаміці. Займається розробкою теорія конвекції стосовно динаміки надр Землі, планет і великих супутників, а також до океану і атмосфери, теорією клімату Землі, теорією хвильових рухів в атмосферах Землі і планет.

Наукові праці

Автор понад 200 наукових праць, у тому числі 5-ти монографій.

Видання

  • Г. С. Голицын. Введение в динамику планетных атмосфер (Russian). Л.: Гидрометеоиздат, 1973.(рос.)
  • Г. С. Голицын. Исследование конвекции с геофизическими приложениями и аналогиями (рос.). Л.: Гидрометеоиздат, 1980.(рос.)
  • М. И. Будыко, Г. С. Голицын, Ю. А. Израэль. Климатические Катастрофы (рос.). М.: Гидрометеоиздат, 1987. In English: M.I. Budyko, G.S. Golitsyn, Y.A. Izrael. Global climatic catastrophes. Berlin ; New York: Springer-Verlag, 1988. (англ.)
  • B.M. Boubnov, G.S. Golitsyn. Convection in rotating fluids. Kluwer Academic Publishers, 1995.(англ.)
  • Г. С. Голицын. Динамика природных процессов (рос.). М.: Физматлит, 2004.
  • Г. С. Голицын. Микро- и макромиры и гармония (рос.). М.: Квант, 2008

Нагороди

  • Премія АН СРСР імені А. А. Фрідмана (1990) — за роботи з динамічної метеорології
  • Демидівська премія (1996) — за досягнення в галузі наук про Землю
  • Медаль Альфреда Вегенера, вища нагорода Європейського союзу наук про Землю (2004) — за заслуги в галузі наук про океан, атмосферу і клімат
  • медалі

Виноски

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.