Гончарна вулиця (Житомир)

Вулиця протяжністю 150 м бере початок з місцевого проїзду між багатоповерховими житловими будинками № 28 та № 34 по Покровській вулиці, повертаючи, прямує у північно-східному напрямку та завершується тупиком всередині кварталу. Вулицю зусібіч оточують ділянки багатоповерхової житлової забудови. Забудова, що адресована до вулиці — садибна житлова.

Вулиця відома в 1781 році за назвою Гончарська вулиця. У XIX ст. являла собою вулицю, що сполучала місто з Гончарним хутором. Гончарна вулиця була довшою. До початку 1980-х років брала початок з рогу нинішніх Покровської вулиці та вулиці Степана Бандери. До другої половини XIX ст. Гончарна вулиця в районі нинішньої вулиці Лесі Українки повертала на південний схід та зливалася зі Старогончарним шляхом, що прямував крізь землі Гончарного хутора далі на північний схід. У другій половині XIX ст. частина тодішньої Гончарної вулиці, що повертала на південний схід, відійшла до прорізаної, згідно з генпланом, Прохорівської вулиці (сучасна назва вулиці — вулиця Лесі Українки)[1]. До середини 1970-х років Гончарна вулиця завершувалась з'єднанням із вулицею Лесі Українки, до забудови останньої багатоповерховими житловими будинками № 40 та № 44.

Історична забудова вулиці сформувалася протягом XIX ст. На мапах міста середини XIX ст. вулиця вже забудована.

1. Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Книга 1. Волинь. ISBN 966-690-084-X.

1. Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань».
2. Генеральний план міста Житомира. План існуючого використання території.