Горан Іванишевич

Горан Іванишевич — колишній хорватський тенісист, єдиний в історії Вімблдону гравець, який здобув перемогу, отримавши на турнір спеціальне запрошення організаторів — вайлд-кард, бронзовий медаліст Олімпійських ігор.

Горан Іванишевич Goran Ivanišević
Громадянство	Югославія (1988—1991)  Хорватія (з 1991)[1]
Місце проживання	Монте-Карло, Монако
Дата народження	13 вересня 1971
Місце народження	Спліт, Союзна республіка Хорватія
Зріст	193 см
Вага	86 кг
Початок кар'єри	1988
Завершення кар'єри	2004
Робоча рука	ліва
Бекхенд	дворучний
Призові, USD	19 876 579
Одиночний розряд
Матчів в/п	599—333 (64.3 %)
Титулів	22
Найвища позиція	2 (4 липня 1994)
Турніри Великого шлема
Австралія	ЧФ (1989, 1994, 1997)
Ролан Гаррос	ЧФ (1990, 1992, 1994)
Вімблдон	П (2001)
США	ПФ (1996)
Парний розряд
Матчів в/п	263—225
Титулів	9
Найвища позиція	20 (6 січня 1992)

Іванишевич відомий своєю надпотужною подачею. Найкраща поверхня для нього — трава. Його єдиний успіх на турнірах Великого шолома прийшов на кортах Вімблдона. Іванишевич міг перемогти будь-якого, якщо гра в нього скадалася добре, але йому були також властиві вибухи гніву на корті, спрямовані перед усім на себе, і деяка нестабільність в грі.

Вперше Іванишевич потрапив до фіналу Вімблдону в 1992 році, вигравши у Бориса Беккера, Стефана Едберга та Івана Лендла. У фіналі він грав з Андре Агассі. Для обох тенісистів це був перший фінал Великого шолома. Іванишевич поступився в 5 сетах: 6-7, 6-4, 6-4, 1-6, 6-4.

Вдруге Іванишевич грав у фіналі Вімблдона в 1994, де Піт Сампрас переміг його 7-6, 7-6, 6-0. Втретє він знову грав із Сампрасом у 1998 і поступився у 5 сетах: 7-6, 6-7, 4-6, 6-3, 2-6.

Наприкінці 1990-х результати Горана знизилися у зв'язку з травмою плеча. Він здобув репутацію найкращого тенісиста всіх часів і народів, якому не підкорився жоден турнір Великого шолома. Перед Вімблдоном-2001 він перебував на 125 позиції в рейтингу, а тому не мав автоматичного допуску. Організатори надали йому вайлд-кард. Попри те, що його шанси розцінювалися дуже низько, він зумів добратися до фіналу, перемігши Карлоса Мойю, Енді Роддіка, Марата Сафіна і, у півфіналі в 5 сетах, Тіма Генманна. У фіналі Іванишевич переміг Патріка Рафтера 6-3, 3-6, 6-3, 2-6, 9-7.

Іванишевич виборов дві бронзові медалі на Олімпіаді у Барселоні як в одиночному розряді, так і у парі з Гораном Прпичем. Він також виграв Кубок Великого шолома в 1995, перемігши в фіналі Тодда Мартіна. У 1996 разом із Івою Майолі він здобув перемогу у Кубку Хопмана.