Монако

Друга найменша за розміром, після Ватикану, суверенна держава, на березі Середземного моря, за 20 км від Ніцци. На суші князівство межує з Францією, департамент Приморські Альпи (Alpes-Maritimes). Площа країни становить 2,02 км² станом на 2014 рік. Довжина берегової лінії — 4,1 км, довжина сухопутних кордонів — 4,4 км. За останні 20 років територія країни збільшилася майже на 40 га завдяки осушенню моря.

Монако включає округи-міста, що злилися:

• Ла-Кондамін (бізнес-центр та порт)
• Монако (старе місто)
• Монте-Карло (світовий ігровий центр)
• Фонтвілль (промисловий район).

Мапа Монако.

Княжий палац у Монако.

Зміна караулу.

З доісторичних часів територія сучасного Монако була заселена різними народами. Фінікійці мали тут свою колонію Монойкос(Μόνοικος) з VI ст. до нашої ери. За стародавніми джерелами теренами, Монако пройшов Геркулес, фінікійці побудували тут палац Геркулеса.

У ШI ст. до нашої ери римляни захопили регіон, перебували тут до V ст. нашої ери.

З VI ст. нашої ери до 975 року регіон потерпає від численних нападів загарбників.

1215 року територія потрапила під владу республіки Генуї (наразі частина Італії).

1266 року розпочалася громадянська війна в Генуї між прихильниками Папи Римського та прихильниками Імператора Священної Римської імперії. Після перемоги останніх прихильники Папи Римського покинули країну. Серед них була й сім'я Грімальді. 8 січня 1297 року Франсуа Грімальді, переодягнений монахом, захопив монакську фортецю.

По тому — тривалий період боротьби за незалежність Монако від Генуї. Врешті Монако отримує її 1419 року з Грімальді на чолі, династія Грімальді й досі керує Монако.

Наприкінці 1489 року король Франції надає Монако статус французького протекторату, не скасовуючи привілеї лорда Монако.

1524 року Монако підпадає під протекторат Іспанії. Лорд Монако відтепер — принц Монако. 1605 року після домовленості Іспанія ввела сюди військові гарнізони. Іспанський протекторат було замінено французьким за Пероннським договором 1641 року.

Після французької революції цілковита влада династії Грімальді була тимчасово скасована національним зібранням Монако. І 14 лютого 1793 Монако офіційно приєднується до Франції. Після розгрому наполеонівської Франції за рішенням Віденського конгресу Монако попало під протекторат Сардинського королівства, від якого звільнилось 18 листопада 1860 року.

2 лютого 1861 року незалежність Монако визнала Франція.

Плоскогір'я Спелюгус (Spélugues Plateau) отримує назву Монте-Карло 1866 року.

З 5 січня 1911 року в князівстві — конституційна монархія.

У листопаді 1918 року князівство укладає угоду з Францією про захист своєї території французькою стороною, за цією угодою Франція мала право вводу своїх військ до Монако з, або без дозволу принца; також було укладено угоду про приєднання князівства до Франції у разі, якщо не буде існувати спадкоємця на трон.

Нову конституцію було ухвалено 17 грудня 1962 року.

Укладено нову угоду з Францією 24 жовтня 2002 року. За нею Монако залишиться суверенною державою, не приєднуючись до Франції, навіть якщо не буде існувати спадкоємця на трон. Захист території Монако, однак, залишається відповідальністю Франції.

З травня 1993 року Монако — член ООН.

Казино в Монте-Карло і готель «Париж».

Нова гавань у Фонтвіллі.

Монако, маючи вихід до Середземного моря, стало популярним курортом, привабливим для туристів через казино та приємний клімат.

Переваги: обіцяна банківська таємниця і низькі податки залучають мільярдні статки з-за кордону. Наприкінці 90-х рр. обсяг коштів, збережених у монакських банках, мав щорічний приріст 18 %. Відсутній зовнішній борг, валютні резерви порядку $ 2 млрд. Низьке безробіття (3 %).

Слабкі сторони: відповідно до угоди із Францією з 1994 р. підозрілі рахунки банки розкривають, як, втім, тепер у всіх інших країнах. Залежність від економічних коливань у Франції й Італії. ПДВ приносить 55 % державних доходів. Вимога ЄС посилити банківське й податкове законодавство. Відсутність мінеральних ресурсів, повна залежність від імпорту.

Князівство успішно залучає до себе різноманітні, екологічно безпечні, галузі промисловості з усього світу. Причина — малі податки й цілком скасований державний податок з індивідуального прибутку. Князівство, однак, утримує монополії в декількох галузях, у тім числі: вироби з тютюну, телефонні лінії, пошта. Рівень життя — високий (приблизно такий, як у багатих районах Франції). Відсоток безробітних у 1999 році був 22 %. З 2002 року національна валюта — Євро.

Собор Св. Миколая в Монако-Віллі.

У національному складі переважають французи (47 %); далі йдуть корінні жителі — монегаски (16 %) й італійці (16 %). Решта 21 % жителів є представниками 125 національностей.

За даними на 2014 рік населення Монако становить 38 400 осіб[3]. Густота населення становить 18 285 осіб/км². Така висока густота обумовлюється тим, що Монако є карликовою державою. Щорічний приріст населення становить 0,386 % на рік (дані 2007 року)[4]. Середня тривалість життя за даними 2008 року становить 79,96 років. Серед населення незначною мірою переважають жінки. Коефіцієнт відношення кількості чоловіків до кількості жінок становить 0,91 (за даними 2004 року). 62 % населення відноситься до працездатного. Рівень грамотності становить 99 %.

Національний склад:

• французи — 47 %;
• монегаски — 16 %;
• італійці — 16 %;
• інші — 21 %.

У цю численну категорію входять представники 125 національностей. Найчисленніша релігійна група — католики. Віру католицизму сповідують 90 % населення князівства.

Монте-Карло

Офіційною мовою в Монако є французька, також у використанні італійська та англійська.

Монегаська мова — мова старшого покоління й державної освіти. Монегаська мова — діалект лігурійської мови (мови північної Італії) — може бути класифікована як індоєвропейська, романська, італо-західна, західна, галло-іберська, галло-романська, галло-італійська мови.

У 70-х роках Монеганська мова була під загрозою зникнення, але її було відроджено тоді, коли її почали викладати в навчальних закладах країни.

Океанографічний музей Монако.

Монако є великим культурним центром. Побудована в 1879 році за проєктом архітектора Шарля Гарньє (автора Паризької опери) будівля Залу Гарньє є домом Філармонічного оркестру Монте-Карло й Опери Монте-Карло.

На цій сцені в різні роки співали Неллі Мельба, Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Пласідо Домінго, Лучано Паваротті. На початку XX століття тут виступав Російський балет Сергія Дягілєва, танцювали: Анна Павлова, Вацлав Ніжинський, Джордж Баланчин, Серж Лифар.

У Монте-Карло була створена Академія класичного танцю імені принцеси Грейс, очолювана Марійкою Безобразовою.

Фонд князя П'єра, заснований Реньє III на честь батька, щорічно вручає Велику літературну премію, Музичну премію князя Реньє III та Міжнародну премію в галузі сучасного мистецтва.

Щорічно в Монако проходить Міжнародний цирковий фестиваль і Міжнародний телевізійний фестиваль Монте-Карло.

У місті розташований знаменитий Океанографічний музей Монако, директором якого був легендарний дослідник Жак-Ів Кусто.

Монако зв'язане з навколишнім світом за допомогою залізничного, автомобільного, морського і повітряного транспорту. Крім того, у Монако є відкритий музей автомобілів, особиста колекція автівок Принца.

• Міжнародні відносини Монако
• Список ссавців Монако
• Українсько-монакські відносини

• Benigni, Umberto. Principality and Diocese of Monaco // The Catholic Encyclopedia. Vol. 10. New York: Robert Appleton Company, 1911.
• Офшорна зона Монако // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.

• Монако // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.

• Сайт yourmonaco.com
• Світові дані ЦРУ. (анг.)
• Нації Монако (анг.)
• Сайт Держ. Керівництва Монако (англ.)
• Історія Монако (англ.)
• Офіс поштових марок Монако (англ.)