Горбачук Василь Тихонович

Брат Івана Тихоновича Горбачука.

Закінчив 1952 філологічний факультет Львівського університету.

Вчителював, а з 1956  працював викладачем у педагогічних інститутах України:

• Миколаївського державного педагогічного інституту (1956—1957);
• Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (1957—1958);
• Житомирського державного педагогічного інституту (1958—1959);
• Вінницького державного педагогічного інституту (1959—1972);
• Слов'янського державного педагогічного інституту (з 1973 року).

Батьки — Тихон Трохимович (1901—1994) і Анастасія Йосипівна (в дівоцтві Черкас, 1905—1993) — корінні жителі північно-західного (берестейсько-пінського) Полісся, етнічні українці.

До війни В. Горбачук навчався в початковій польській школі, яка з вересня 1939 р. стала білоруською. Прочитав багато книжок польських авторів, та до національного самовизначення найбільше його спонукав «Кобзар» Т. Шевченка, «Мала історія України» І. Крип'якевича. У вересні 1944 р., подаючи документи до восьмого класу Березівської СШ № 1 (білоруськомовної), записався українцем. 1947 р. В. Горбачук закінчив з медаллю школу і вступив на філологічний факультет Львівського університету ім. І. Франка. Приятелював з Євгеном Сверстюком, Іваном Денисюком. Закінчивши університет з відзнакою, 1953 р. вступив до аспірантури Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

З 1956 працював у Миколаївському педінституті. Під час обговорення на кафедрі поведінки викладача української літератури Калнауза Горбачук дорікнув, що той навіть в аудиторії спілкується зі студентами російською мовою. Цього було досить, щоб як «націоналіста» В. Т. Горбачука наприкінці навчального року «скоротили». Через Міністерство освіти він усе ж добився поновлення на роботі, але вже в Горлівському педінституті іноземних мов на Донеччині.

Після успішного захисту кандидатської дисертації з лінгводидактики в 1959 р. В. Т. Горбачук за конкурсом був прийнятий викладачем Вінницького педінституту. Буваючи в Києві, В. Горбачук зустрічався із своїм другом студентських років Євгеном Сверстюком, одержував самвидавну літературу, давав читати її надійним колегам та студентам. Однак дехто з цих читачів «попався» і дав свідчення, від кого отримав літературу.

У зв'язку з сімейними обставинами у вересні 1966 Горбачук перевівся в Кіровоградський педінститут. Тут він відчув, що перебуває під пильним наглядом спецслужб. Восени 1968 був викликаний в обласне управління КДБ з приводу свідчення Сорокіна (з Вінниці) про те, що Горбачук давав йому читати працю І. Дзюби. У серпні 1972 р., за поданням КДБ, поспіхом, незаконно (перебував у відпустці, інкриміновані переступи не були доведені), Горбачука звільнили з роботи. Почалися ходіння по інстанціях. Почергово надсилав документи на оголошені в пресі конкурси. Звідусіль надходили відмови. Лише з допомогою Дмитра Михайловича Кравчука, проректора Слов'янського педінституту на Донеччині, та при співчутливому ставленні ректора цього інституту Івана Івановича Петрика (брата якого розстріляно в 30-ті роки) вдалося у вересні 1973 р. влаштуватися там на роботу.

Перша наукова праця Горбачука була надрукована у фаховому журналі «Українська мова в школі» в 1956 р. З того часу за станом на 2012 р. опубліковано в журналах та збірниках 130 наукових та науково-популярних статей. Перша книжка — посібник для вчителів середніх шкіл «Склад і типи простого речення» з'явилася у видавництві «Радянська школа» в 1959 році.

За досягнення в науковій та педагогічній роботі ухвалою Вищої атестаційної комісії СРСР В. Т. Горбачук у 1964 р. затверджений в ученому званні доцента, а в 1990 р. ухвалою Державного комітету СРСР по народній освіті йому присвоєно вчене звання професора. Член Національної спілки журналістів України.

З 1984 по 1988 р. р. В. Т. Горбачук був завідувачем кафедри української мови і літератури, з 1994 до 2003 — декан філологічного факультету Слов'янського держпедуніверситету. У роки незалежності організував при факультеті науково-дослідницьку групу «Південна Слобожанщина», «Бібліотеку української зарубіжної літератури», заснував альманах «Євшан», який став трибуною для обдарованої молоді, встановив зв'язки з українською діаспорою, яка надавала допомогу факультетові та студентам-відмінникам. Брав активну участь у роботі Донецького обласного Товариства української мови ім. Т. Шевченка, за що нагороджений головою товариства проф. В. С. Білецьким «Золотою грамотою», і Товариства репресованих, отримав подяку від Голови Всеукраїнського братства ОУН — УПА (1995). Горбачук — відмінник народної освіти, член Спілки журналістів України, автор понад півтори сотні статей у газетах і журналах на громадсько-політичні теми, зокрема про становище українців на Берестейщині, про повстанський рух.

Але найбільшою своєю заслугою В. Т. Горбачук вважає досягнення в підготовці вчителів української мови і літератури для шкіл Донеччини. Отримавши на початку 80-х років від В. В. Оліфіренка, тоді працівника Інституту підвищення кваліфікації вчителів, конкретні дані про катастрофічний стан з викладанням цих предметів у Донецькій області, В. Т. Горбачук, порушив перед МО УРСР клопотання про відкриття додаткової філологічної спеціалізації на факультеті підготовки вчителів початкових класів. Такий дозвіл було отримано в 1988 р. У 1993 р. в Слов'янському педінституті відбувся перший випуск фахівців зі спеціальності учитель початкових класів та української мови і літератури в середній школі. А вже в 1994 р., при підтримці впливової тоді Катерини Костянтинівни Колоянової, Міністерство освіти надало дозвіл на відкриття в СДПУ окремого філологічного факультету. В. Т. Горбачуку, який і очолив цю структуру, для її розбудови в умовах відсутності спочатку матеріально-навчальної бази та кадрового забезпечення довелось докласти немало зусиль. Під його керівництвом при кафедрі української мови з 1992 р. була відкрита аспірантура для підготовки фахівців найвищої кваліфікації. До 2012 р. захистили кандидатські дисертації 15 випускників цієї аспірантури. При філфаці діє й магістратура (стаціонар і заочне відділення).

Факультет швидко розростався, відкривались нові відділи (російський, іноземної філології). У 2002—2003 навчальному році тут одержували знання (на стаціонарі та заочному відділенні) понад 2000 студентів. На кафедрі української мови і літератури зараз працює 28 кандидатів наук.

Активно працював на ниві громадської роботи. Сприяв національно-культурному і релігійному відродженню. У 1991 році увійшов до ініціативної групи по створенню парафії Української автокефальної православної церкви. До Слов'янська неодноразово приїздив Архієпископ УАПЦ Ігор (Ісіченко), який здійснював богослужіння і зустрічався з громадськістю. Громада УАПЦ існує в місті й нині. Першим настоятелем церкви Андрія Первозванного був ієромонах о. Валентин (Кольченко). За сприяння Горбачука В. Т. у СДПУ у 1995—1996 рр. працював професор філології з США Віталій Кейс, лекції якого вражали студентів своєю науковістю. Часто друкувався у місцевій пресі (газети «Вісті», «Злагода», «Совет»), мав виступи на місцевих телеканалах ТВ-32, СТВ.

• Леонюк Володимир, Горбачук Василь//Словник Берестейщини. — Львів: Вид. фірма «Афіша», 1996. — С. 104
• Савенко Володимир. Професор мови. [До 70-річчя В. Т. Горбачука. Розповідь про його громадську, навчальну й наукову діяльність]. -Газ. «Світлиця» [Донецьк], 1999, 7 травня.
• О. М. Біляєв. Горбачук Василь Тихонович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Овчаренко Наталія, Пашко Любов. Слово про професора Василя Горбачука //Теоретичні й практичні проблеми україністики: Збірник статей на пошану професора В. Т. Горбачука/ За ред. докт. філ. наук проф. К. Г. Городенської. — Слов'янськ, 2000. — С. 3—7.
• La Akademio Internacia de la Sciecoj San Marino [На есперанто: Міжнародна Академія наук Сан-Марино. Інформаційно-довідкове видання]. — Берлін—Падерборн, 2000. — С. 344, 392, 416. [Інформація про членство В. Т. Горбачука у підрозділах згаданої Академії].
• Горбачук Василь//Слов'янськ: Хто є хто. — Слов'янськ: ПП «Канцлер», 2001. — С. 143
• Філологічний факультет Слов'янського державного педагогічного інституту. — Слов'янськ: СДПІ, 2002. — С. 8
• Василь Горбачук // До тебе світе… Українська література Берестейщини / Упорядкування, передмова Цвида А. П. — К.: Український Центр духовної культури, 2003. — С. 352—359. [Тут уміщені біографічна довідка та три публіцистичні статті В. Т. Горбачука].
• Лащенко Сергій. Як берестейські повстанці «подарували» Україні професора філології//«Над Бугом і Нарвою» [Польща]. — 2004, № 5. — С. 25—26, 29.
• Півень Володимир. Многая літа! З нагоди ювілею В. Т. Горбачука//Літературно-мистецький альманах «Євшан». — Слов'янськ, 2004. — С. 3—4.
• Скрипник Віктор. Професору-україністу — 75//Совет, 2004. — С. 3—4.
• Романько Валерій. Квітневий листопад професора Горбачука// Світлиця [Донецьк.]. 2004, 23 квітня.
• Дудка Олександр. Професор державної мови// Вісті, 2004, 27 квітня.
• Романько Валерій. Горбачук Василь Тихонович //«Плекаймо рідну мову»: Лауреати премії газети «Донеччина». Довідник. Слов'янськ. 2006. — С. 7—8.
• Хоменко Б. В. Горбачук Василь Тихонович//Енциклопедія сучасної України. — Т. 6. — К., 2006. — С. 192.
• Романько Валерій, Півень Володимир. Засновникові «Євшана» — наші вітання: До 80-річчя від дня народження Василя Горбачука // Національно-культурологічний річник «Євшан». — Слов'янськ, 2009. № 14. — С. 4—5.
• Кочан Ірина, Захлюпана Ніна. Горбачук Василь Тихонович // Українські лінгводидакти крізь призму часу: Словник-довідник. —Львів: Паїс, 2009. — С. 101—102.
• Романько Валерій. Горбачук Василь Тихонович// Я твій син, Україно, з Донеччини. — Слов'янськ, 2009. — С. 61—62.
• Скрипник Віктор. Професору-україністу — 75// В. Скрипник. Дорогі мої слов'янці. — Словянськ, 2010. — С. 183—185.
• Скрипник Віктор. Горбачук Василь Тихонович// Історія Слов'янщини в особах. Біографічний довідник. — Слов'янськ: «Друкарський двір», 2011. — С. 48—49.
• Овсієнко Василь. Горбачук Василь Тихонович// Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т.1. Україна. Частина 3. — Харків: Харківська правозахисна група «Права людини», 2011. — С. 1097—1098.
• Возняк Олександр. Змагання за незалежну українську православну церкву у 90-х на півночі Донбасу. — Слов'янськ: «Друкарський двір», 2012 (с. 8, 9, 15, 16).
• Горбачук В. Т. [http:// donbas30.narod.ru Тридцять років на Донбасі]
• Горбачук Василь Тихонович// Хроніка Донецького відділення Наукового Товариства ім. Шевченка / Упорядник і редактор В. С. Білецький. — Донецьк: НТШ, 2012. — С. 95—96.