Ірпінь

Існує декілька легенд пов'язаних з виникненням назви Ірпінь. Зокрема, що після хрещення Русі князівська донька Ярина втекла і молилася до Дажбога біля великого дуба. Але дружинники зрубали дуба, тільки пень залишився. Нібито на цьому місці й постало місто Ірпінь. Ця «легенда» явно є пізньою вигадкою, оскільки відштовхується від російськомовної назви міста і річки — «Ирпень», тоді як річка Ірпінь, від якої пішла й назва міста, була відома ще до тих часів, як російська мова з'явилася у цьому регіоні. До того ж немає жодних джерел, які вказують, що до хрещення Русі в когось із князів була донька Ярина. Інші гіпотези прив'язані до назви річки, що протікає біля Ірпеня та походить від слов'янського слова рупа — яма. Річка — це довгаста яма, заповнена водою. Ірпінський краєзнавець О. Передерій записав від старожилів, що річка Ірпінь раніше називалася Єрепень, тому що «єрепенилася» під час повені. Біля верхів'я Ірпеня в Житомирській обл. розташоване с. Яроповичі. Можливо, назва походить від того, що річка, розливаючись, ярилася й пінилася.

Дачі Ірпінь і район Пилипів Потік, фрагмент мапи 1932

Недалеко від Ірпеня виявлені поселення лебедівської культури часів бронзової доби 11-9 століть до н. е., підгірцівської культури VI—III століть до н. е., давньоруської культури.

У часи Київської Русі у Приірпінні проходив кордон між двома східнослов'янськими союзами племен — полянами і древлянами. Під час монгольської навали ці місця були спустошені. Їхнє нове заселення почалося в лише в XVI столітті.

Місцеве населення брало участь у національній революції 1648—1676, у народному повстанні під проводом Семена Палія.

У 1686—1793 роках річкою Ірпінь пролягав кордон між московськими та польськими володіннями в Україні.

1793 року, у зв'язку із другим поділом Речі Посполитої, Правобережна Україна, включаючи Приірпіння, входить до складу Російської імперії.

Дача київського фабриканта М. Чоколова в Ірпені, 1910 рік

1803 року на місці північно-західного кута теперішнього Ірпеня згадується хутір Пилипів Потік.

У другій половині XIX століття на місці східного кута нинішнього Ірпеня виникла німецька колонія Северинівка.

Вільна пожежна дружина, організована товариством доброустрою дачного селища Ірпінь (1910)

У зв'язку з будівництвом у 1898 році залізниці Київ — Ковель біля залізничного мосту через річку Ірпінь виникло поселення — станція Ірпінь. 1902 року у газеті «Києвлянин» згадується про роз'ї́зд Ірпі́нь[1], який поклав початок сучасному місту. Селища Ірпінь та Буча отримали свої назви від однойменних річок — відповідно Ірпінь та Буча, біля яких вони розташувалися.

Селище Ірпінь забудовувалося без чіткого архітектурного плану. У лісі прорубували просіки. Так виникали вулиці, які називали лініями. Сприятливий клімат, зелені лісові масиви, чисте повітря створили усі передумови для організації розгалуженої санаторно-курортної зони.

Ірпінь на час заснування мав кілька лісових складів, 2—3 дрібні крамниці, два базари. Для вирішення культурно-побутових проблем селища громадськість організувала товариство благоустрою Ірпеня. У 1909 році закладено і з 1911-го почали правити службу у Храмі Святої Трійці — найстарішому храмі Ірпеня[2].

У лютому 1918 року, коли Українська Центральна Рада поверталася до Києва, в Ірпені відбувалися бої Українських січових стрільців із більшовицькими загонами.

Зі встановленням радянської влади 1923 року Ірпінь увійшов до складу Гостомельського району Київської губернії, а від 1928 року — до складу Київської округи. Від 1932 року Ірпінь — у складі Київської області.

У роки Другої світової війни був окупований гітлерівцями з 24 серпня 1941 року по 6 листопада 1943 року. Під час окупації в районі Ірпеня діяв партизанський загін «Перемога або смерть». Ірпінь звільнений військами 74-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Першого Українського фронту[3].

30 грудня 1956 року Ірпінь рішенням Київського облвиконкому було віднесено до категорії міст районного підпорядкування (у складі Києво-Святошинського району). Тоді в ньому жило 12 тисяч чоловік. Першим головою Ірпінського міськвиконкому був Іван Митрофанович Нужний. У місті здійснювалась газифікація і телефонізація.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 року Ірпеню надається статус міста обласного підпорядкування. На 1967 рік йому були адміністративно підпорядковані селища міського типу Буча (до 1 січня 2007 року), Ворзель, Гостомель, Коцюбинське.

Населення Ірпеня зростало в той час переважно за рахунок мігрантів. Серед них — багато ветеранів Другої Світової, у тому числі Герої Радянського Союзу П. М. Тананаєв, полковник В. С. Лихотворик, капітан Є. А. Кривий, пілот бомбардувальника в роки війни Н. Н. Федутенко

1977 року завершено будівництво першого в Ірпені 9-поверхового будинку, 1986 року — споруджено перші в місті два 14-поверхові будинки. Обидва вони заселялися людьми, евакуйованими з району, що постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС.

Погруддя В. П. Правика

Мешканці Ірпеня, зокрема пожежники, також брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У Ірпені споруджено пам'ятник Герою Радянського Союзу чорнобильському пожежникові Володимирові Правику.

6 грудня 2015 року отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав освятив у місті новоспоруджений храм Різдва Пресвятої Богородиці[4].

На виконання Закону України про декомунізацію рішенням 8-ї сесії Ірпінської міської ради від 20 лютого 2016 року перейменовано 26 вулиць міста[5].

Місто розташоване на півночі України, входить до складу Київської області. Розташоване в центральній частині області, на річці Ірпінь. Віддалене від Києва на 7 км. Має площу 110,83 км².

Клімат помірно континентальний, м'який, з достатнім зволоженням. Середня температура січня — 6°, липня +19,5°. Тривалість вегетаційного періоду 198—204 дні. Сума активних температур поступово збільшується з Півночі на Південь від 2480 до 2700°. За рік на території міста випадає 500—600 мм опадів, головним чином влітку[6].

Впродовж 2014—2016 років в Ірпені споруджено 5 парків та 5 скверів. Щороку висаджуються нові зелені насадження. Споруджується комплекс очистки питної води. Ведуться роботи по заміні каналізаційних труб.

Новобудови в Пилиповому Потоці

Ірпінь залізницею розділений на дві частини, кожна з яких має свої історичні кути.

Пилипів Потік — історичне урочище, північно-західний кут, розташований уздовж правого берега річки Буча від вул. Гайдамацької до вул. Університетської. Згадується як хутір у 1803 році.

Северинівка — історичний північно-східний кут Ірпеня. На початку ХХ сторіччя на території Северинівки уздовж річки Ірпінь і лінії залізниці Київ-Ковель залізничники побудували свою колонію. Будівництво велося без чіткого архітектурного плану. У лісі прорубували просіки, які перетворювалися на вулиці. Їх назвали лініями.[7] Згадкою про часи заснування міста є мікротопоніміка Ірпеня: вулиця Северинівська, Перша, Друга та інші лінії.

«Курортна» частина розташована на південному заході у сосновому лісі. Місцевість забудовували санаторіями, профілакторіями, оздоровчими дитячими таборами. Після Чорнобильської аварії деякі оздоровчі заклади закрили. На початку ХХІ століття сосновий ліс поступово вирубують, на місці якого ведеться будівництво нових житлових комплексів.[8]

2016 року Ірпінь потрапив до Національного реєстру рекордів України за найбільшу кількість реконструйованих та збудованих за два роки парків і скверів.[10][11]

Ірпінський міський парк імені Правика[12]

Ірпінський міський парк імені Правика

У парку встановлено погруддя Володимиру Правику, загиблому пожежнику, одному з перших, хто прибув на пожежу 4-го блоку Чорнобильської АЕС. Парк заснований на початку 80-х років. Наприкінці 2014 року було завершено реконструкцію. Він вражає природною красою і ландшафтними дизайнерськими рішеннями. Улюблене місце дозвілля ірпінців і гостей міста. Щовихідні тут проводяться безкоштовні творчі, спортивні, розважальні програми для дітей і дорослих. Розташований на вулиці Соборній.

Міський парк культури та відпочинку «Дубки»[14]

Велика вулична писанка на центральній площі м.Ірпінь

Парк Центральний в Ірпені

Розташований по вулиці Соборній. Парк заснований на початку 1970-х років. Тривалий час перебував у руїнах, частина території була приватизована. Оновлений парк відкрито і повернуто громаді у 2015 році. Тут розташоване літературне кафе, створені місця для сімейного відпочинку, прогулянок з дитячими візочками, занять велоспортом, окремі зони для барбекю і вигулу домашніх тварин.

Парк дерев'яних скульптур «Покровський»

Парк дерев'яних скульптур «Покровський»

Розташований на перехресті вулиць Покровської та Котляревського. Парк дерев'яних скульптур відкритий у 2016 році. Авторські дерев'яні скульптури виготовляли майстри з різних куточків України. Тут представлені фігури тварин, птахів, козаків, янголів, міфічних істот, героїв відомих казок і мультфільмів. Центральна фігура скульптурного ансамблю — янгол з дитиною на руках. За короткий час парк уподобали не лише ірпінці, а й гості міста.

Алея Героїв АТО

Розташована по вулиці Котляревського (навпроти парку «Покровський»).

Алея Героїв в Ірпені

Меморіальну алею освятив 17 жовтня 2015 року Святійший Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет. Центральна скульптура Алеї Героїв АТО — дерево незламності українського духу. Воно посічене кулями, розколоте снарядом, але міцно тримає листочки, на яких написані імена загиблих героїв. На гілках серед листочків — маленькі дзвіночки, їх дзвін символізує голоси померлих душ. Відкриває алею колона пам'яті, на горі якої розташований ангел із сурмою, що прославляє подвиг українських патріотів.

Природні пам'ятки Ірпеня

Дуб Прадуб

• 600-річний Дуб Прадуб. Розташований на перехресті вулиць Лисенка та Мечникова. Ботанічна пам'ятка природи — 600-річне дерево. На висоті 1,3 м 30-метровий дуб має стовбур 5,9 м в охопленні. Обійнявши прадавнього дуба, людина наповнюється силами та енергією.
• Гідрологічний заказник «Криничка». Розташований на вулиці Новооскольській.

• Пам'ятник академіку Заріфі Азіз кизи Алієвій, дружині азербайджанського президента Гейдара Алієва було встановлено в 2004 р. на прохання і коштом азербайджанської громади Приірпіння. Автори — скульптор Гурбанов Сейфаддін Алі огли, архітектори В. О. Рак і Б. М. Піаніда. Розташований на вулиці Заріфи Алієвої біля парку її імені. Окрема роль у спонсоруванні відновлення парку ім. З. Алієвій, дружині Президента Азербайджану Г. Алієва, належить Державній Нафтовій Компанії Азербайджанської Республіки (SOCAR).
• Героям, що загинули за Батьківщину. Цей пам'ятник розташовано у парку Слави.
• Правика Володимира. Погруддя ліквідатора аварії на ЧАЕС (1986) Героя Радянського Союзу В. П. Правика було відкрито 30 жовтня 1988 р. Автор — архітектор В. Є. Гуменюк. Розташований у парку Правика.
• Танк Т-34, розташований у парку Перемоги.
• Шевченка Тараса. Пам'ятник розташований на вулиці Шевченка.
• Кричевського Ф. Г. Пам'ятник встановлено 1980 року на місці садиби, де у 1944—1947 рр. мешкав український художник і педагог, один із засновників і перший ректор української Академії образотворчого мистецтва Федір Григорович Кричевський. Представляє собою стелу з білого мармуру заввишки 2 метри, на якій викарбувані профіль художника та роки його життя. Автор — Б. М. Піаніда. Розташований вул. Павленка, 1.
• Пам'ятник солдатам, які загиблі під час Другої світової війни. Розташований по вулиці Університетській.

Меморіал радянських воїнів Великої Вітчизняної війни

В Ірпені є наступні архітектурні споруди:

• Покровський храм Святителя Миколая
• Дача київського фабриканта Івана Чоколова, від 1936 року є Будинком творчості спілки письменників України.
• Свято-Троїцька церква 1911 року (незважаючи на поважний вік до переліку пам'яток не включена)

В Ірпені взірці дачної забудови 1-ї половини XX століття й перших повоєнних десятиліть мають історичне значення як місця перебування й діяльності багатьох представників творчих професій.

Ірпінська міська поліклініка

Ірпінь має широку мережу закладів охорони здоров'я і позиціонується як «Ірпінь — місто здоров'я».

Станом на вересень 2016 року Ірпінському регіоні здійснюють діяльність 125 юридичних осіб, загальний фонд оплати праці яких складає 79,4 млн грн. Чисельність працюючих на підприємствах регіону 16203 особи. Виробництво промислової продукції здійснюють 28 промислових підприємств, внесених до основного кола статистичного обстеження, з різною формою власності. Переважає недержавний сектор, частка якого у загальному обсязі промислового виробництва становить близько 95 %. Обсяги реалізованої продукції за даними промислових підприємств основного кола за 1 півріччя 2016 року склали 1354518,6 тис. грн. Станом на 1 липня 2016 року у місті Ірпені та селищах Ворзель, Гостомель, Коцюбинське налічується 8920 зареєстрованих суб'єктів малого та середнього підприємництва — платників податків, у тому числі 4 одиниці — суб'єкти малого підприємництва та 8916 суб'єкти мікропідприємництва. Чисельність працюючих на малих підприємствах постійно змінюється і станом нам 1 липня 2016 року даний показник складає — 9200 осіб.

Вагомою складовою економіки регіону є будівельний бізнес. Основними компаніями будівельної галузі регіону на даний час є наступні компанії:

• Товариство «Відважних» (група будівельних компаній, яка демонструє нові підходи та високий рівень соціальної відповідальності. З 2010 р. колектив «Відважних» побудував 16 житлових комплексів, у яких уже проживає 10 тисяч мешканців. Серед них — ЖК «Новатор», «Варшавський Двір», «Rich Tawn, Буча», «Буча Квартал», «Центральний», «Парковий», «Лісова Буча», «Полтавський», «CENTRAL HOUSE» та ін.)[18]. Засновниками Інвестиційної групи "Molodist" є Володимир Карплюк та Володимир Співак[19].

• Інвестиційна група «Molodist» (наразі будуються житлові комлекси  — «Молодість», «Фаворист Premium», «Атмосфера», «Irpin City», «Олімп», «Chehov Парк Квартал»[20]; здані в експлуатацію житлові комлекси  — «Єсенін», «Фаворит», «Буча Квартал 2», «Буча Квартал 1», «Пушкінський квартал», «Дипломат», «Парковий 2», «Бучанський», «Аристократ», «Садовий», «Київський», «Родинний», «Парковий 1», «Варшавський Двір», «Новатор Буча» та інші[21]. Засновниками Інвестиційної групи "Molodist" є Володимир Карплюк та Антон Мирончук[22].

• Будівельна група «Синергія» (ЖК «Синергія», ЖК «Синергія-2»[23])

• ТОВ «ІБІС» (ЖК «ІБІС», ЖК «ІБІС-2», ТЦ «Сова» та ін.).

Підприємства регіону:

• ТОВ «Агрофарм» — це сучасне фармацевтичне підприємство, яке виробляє якісні лікарські засоби та здійснює їх реалізацію (16 найменувань лікарських засобів у формі таблеток та капсул). Це давно відомі в лікарській практиці лікарські препарати, що є життєво необхідними і базовими для лікування населення. Асортимент продукції охоплює такі фармакотерапевтичні групи, як антибіотики, протизапальні, сульфаніламідні та знеболюючі.
• ТОВ «Натур+» — єдине в Україні фармацевтичне підприємство, основною діяльністю якого є виробництво і оптова реалізація лікарського засобу — Гематоген.
• «Планета Пластик» — завод поліетиленових виробів, який представляє на українському і зарубіжному ринках поліетиленову продукцію найвищої якості — поліетиленові труби і плівку різного призначення, мішки для зберігання зерна та сигнальні стрічки.

У міському комунальному господарстві Ірпеня обслуговуванням житла займається КЖЕП «Ірпінь», водопостачанням — КП «Ірпіньводоканал», теплопостачанням — «Ірпіньтепломережа», «Теплокомунсерсвіс». Постачання електроенергії в місті здійснюється Ірпінським районним підрозділом ЗАТ «АЕС Київобленерго». Постачання природного газу в Ірпені здійснює ВАТ «Київоблгаз».

Вокзал залізничної станції Ірпінь

Зовнішні зв'язки Приірпіння з іншими пунктами України забезпечуються залізничним, автомобільним та повітряним транспортом. Через територію регіону проходить магістральна автомобільна дорога державного значення М07 (Київ-Ковель-Ягодин); на півночі регіону проходять міжнародні автомобільні транспортні коридори: Критський № 3, Європа-Азія. Зазначені транспортні коридори проходять у створі магістральної автодороги державного значення М06 (Київ-Чоп на Будапешт) та мають значення для налагоджених каналів автоперевезень між Україною і державами Західної Європи. Приірпінням пролягають залізничні колії магістральної лінії Київ-Коростень. На її перегоні в межах території регіону розташовані три залізничні станції (станції Біличі, Ірпінь, Ворзель).

Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова, розташований в регіоні (смт Гостомель) володіє злітно-посадковою смугою (3,5 км), здатний до прийому таких гігантів як АН-225 та АН-124-100.

Транспортне перевезення здійснюють Ірпінське АТП 13250, ТОВ «Транс Груп» та Ірпінська філія ТОВ «Фастів-автотранс».

Ірпінський стадіон

Місто активно розвиває спорт та проводить спортивні заходи під гаслом «Місто Ірпінь — місто здоров'я». Гордістю міста є відкритий у 2016 році Центральний ірпінський стадіон «Чемпіон».

В Ірпені налічується 12 спортзалів, 40 спортмайданчиків, 4 стадіони, 3 футбольні поля зі штучним покриттям, 5 футбольних майданчиків зі штучним покриттям.

В місті працює 1 дитяча юнацька спортивна школа (Ірпінська) в яких займається 616 учнів та працює 17 тренерів. Школою підготовлено 36 вихованців — членів юнацьких молодіжних збірних команд України. Директор ДЮСШ Тарасов Володимир Зіновійович. На даний час 17 учнів ДЮСШ є кандидатами та членами збірних команд України.

У місті діють спортивні клуби «Біличанка», Регбійний клуб «Ірпінь», «Імператор», «Податковий Університет», «Санчін», Спорт за життя, Ірпінська міська громадська організація студія сучасного спортивного танцю «Жардін де ля данс», художня гімнастика «Еtoile» та ін. Створюються необхідні умови для навчання та підготовки до змагань спортсменів та студентів Національного Університету державної податкової служби України. За 2016 рік проведено 42 спортивних заходів, у яких взяли участь 3581 студент та курсант. В університеті працює 21 секцій, у яких займається 775 студента, з яких 199 — жіночої статі.

Щорічні спортивні заходи: міська Спартакіада школярів з 10 видів спорту.

2016 року команди учнів Ірпінських ЗОШ брали участь в обласних фізкультурно-оздоровчих патріотичного Фестивалю «Козацький гарт» і посіла 7 місце на Всеукраїнському Фестивалі у м. Ворохта. Команди шкіл м. Ірпеня брали активну участь в обласних етапах Всеукраїнських змагань «Козацький гарт», «Старти надій», «Шкіряний м'яч», «Олімпійське лелеченя» в змаганнях обласного фізкультурно-оздоровчого патріотичного фестивалю «Нащадки козацької слави», Всеукраїнської молодіжної військово-спортивної гри «Патріот». Щорічно традиційно проводиться змагання за програмою «Тато, мама, я — спортивна сім'я» та міська Спартакіада школярів з 9 видів спорту. 2016 року в Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро взяли участь жителі Ірпеня:

• Андрійцев Валерій Олександрович — член збірної України з вільної боротьби, срібний призер Олімпійських ігор (2012), чемпіон світу, чемпіон та призер Європи, бронзовий призер Європейських ігор (2015), переможець багатьох міжнародних Гран-Прі (в 2016 році взяв участь в ХХ Міжнародному турнірі з вільної, греко-римської та жіночої боротьби присвячений видатним українським борцям і тренерам та зайняв 1 місце), багаторазовий чемпіон України та володар Кубків України (у 2015 році став в черговий раз володарем кубку України).
• Хоцянівський Олександр Йосипович — діючий член збірної України з вільної боротьби, Чемпіон III літніх молодіжних спортивних ігор України в 2009 році. Бронзовий призер чемпіонату Європи серед юніорів 2010 року (Болгарія). Переможець міжнародного турніру «Чорне море», учасник ХХХ Олімпійських ігор 2012 року в м. Лондон, Велика Британія, дворазовий чемпіон України 2011, 2012 років, бронзовий призер Київського міжнародного турніру 2011, 2012 років, бронзовий призер Гран-прі «Іван Яригін» 2013 роки (м. Красноярськ, Росія), бронзовий призер чемпіонату Європи 2014 (м. Вантаа, Фінляндія), переможець Міжнародного турніру Голден Гран-Прі 2015 року, учасник чемпіонату світу в Лас-Вегасі (США) 2015 року, переможець III світового відбіркового турніру до Олімпійських ігор 2016 роки (м. Стамбул, Туреччина).
• Пащинський Сергій Іванович
• Пащинський Олександр Сергійович

2016 року вихованці школи взяли активну беруть участь Чемпіонатах України, Європи та Світу:

• Ігор Поєдинок — МСМК, чемпіон України, переможець Європейських змагань з тхеквондо.
• Владислав Адажинник — КМСУ чемпіон Європи з регбі серед молодіжних команд 2015 р., капітан збірної команди України.
• Павло Мандаліна — чемпіон Європи з карате серед молоді.
• Михайло Татарніков — чемпіон України, переможець міжнародних змагань зі спортивного орієнтування.

В Ірпені проходить близько 100 щорічних спортивних заходів, серед яких: Фінал Кубку України з мотокросу, Чемпіонат Ірпінського регіону з футзалу, Навчально-тренувальний збір, Першість Ірпінського регіону серед чоловічих команд, Відкрита першість Ірпінської ДЮСШ серед дівчат, Всеукраїнський турнір «Кубок Ірпеня», Міський турнір з волейболу серед ветеранів фізичної культури і спорту, Всеукраїнський турнір серед дівчат 2000—2001 р. н., Міське спортивне свято «Тато, мама, я — спортивна сім'я», Чемпіонат Київської області, Чемпіонат Ірпінського регіону з фут залу, Відкритий турнір з боротьби дзюдо серед юнаків на призи Ірпінського міського голови, Відкрита першість Ірпінської ДЮСШ серед юнаків 1999—2000 р. н., Всеукраїнський турнір Кубок (Фестиваль волейболу), Чемпіонат України « Дитяча ліга» серед юнаків 1999—2000 р. н., Фестиваль волейболу. Змагання серед чоловічих команд, VIІ фестиваль зі спортивного та сучасного танцю «MEGA STAR 2015», Міський турнір з волейболу на кубок тренера Г. М. Славінського, Відкрита першість Ірпінської ДЮСШ серед юнаків, Обласні змагання серед школярів (юнаки 2001 р. н. і мол.), Всеукраїнський турнір з футзалу серед команд дівчат, Фестивалю ранкової зарядки «Рух заради здоров'я», Дитячий міський турнір, Міський турнір, присвячений герою-чорнобильцю В. Правику, Легкоатлетичний пробіг, Відкрита першість Ірпінської ДЮСШ серед юнаків та дівчат 1995—19999 р. н. і мол. «Кубок А. Н. Літвинчука», Чемпіонат Київської області ДЮФЛКО, Міжнародний День танцю, Міжнародний турнір серед клубних команд на призи Ірпінського міського голови, VI Меморіальний турнір з футболу пам'яті Володимира Бруховецького, Відкритий Всеукраїнський турнір з хортингу, Міжнародний турнір з футболу серед студентських команд присвячених Героям Чорнобиля, Міжшкільна Факельна естафета «Біг заради гармонії», Відкритий турнір дивізіону «Еліта» субдивізіон «клас А» (розділ ММА), Відкрита першість клубу с/к «Санчін», Змагання з легкої атлетики на призи заслуженого тренера України Валерія Терещенка, Відкритий Всеукраїнський турнір з дзюдо пам'яті Героя України Дмитра Максимова, Відкритий турнір присвячений до Дня захисту дітей, Міський дитячий турнір, Турнір присвячений Дню Конституції та Дню молоді, Міський турнір серед населення, Чемпіонат м. Ірпінь з вуличного футболу, Навчальні семінари з карате, Першість Київської області з шашок-64, Обласний турнір пам'яті В. Мазура, Бліц турнір до Дня Незалежності України, Міський спортивний захід для населення «Свято дитини», Міські змагання з паркового волейболу присвячені до Дня міста, Футзальний «майстер клас» для дітей 1–4 класів за участі зірок світового футзалу, Кубок Приірпіння, Товариські зустрічі між збірними командами та працівниками Ірпінської міської ради, Відкритий Всеукраїнський турнір з армреслінгу, Спортивний захід «Моя спортивна родина», Турнір з шашок, Спортивно-масовий захід серед населення «Зимові веселі старти», Новорічний турнір Ірпінської ДЮСШ з міні-футболу серед дитячих команд.

У відкритих парках ім. Правика, «Дубки», Центральний, Покровського, скверах створені бігові велодоріжки, тренажерні комплекси. Для популяризація спорту та фізкультури серед населення регіону з метою запровадження здорового способу життя у регіоні щовихідні у міських парках відпочинку проводяться заняття фітнесом, йогою, майстер класи з танців, майстер класи з театрального мистецтва та 46 дитячих спортивно-розважальних заходів.

В Ірпені працюють фітнес-клуби: Stimul, Тонус, Fitness Family Club, Champions Club, Grand Admiral Resort & SPA та MOTION sport&spa.

Шахово-шашковий клуб в Ірпені почав функціонувати ще на початку 80-х років. У новому приміщенні (м. Ірпінь, вул. Ярославська, 3) клуб відкрито 2016 року. Станом на 2016 рік клуб відвідує понад 150 дітей, працюють сім різновікових груп. Систематично проводяться турніри: турнір пам'яті Володимира Правика; кваліфікаційний турнір; турнір школярів; «Біла Тура».

В Ірпені у жовтні 2018 року проходив Фінал Кубку України з мотокросу-2018.

1909 року, за ініціативою товариства, в Ірпені відкрито першу школу. Кошти для неї зібрали самі жителі селища. При школі працювала читальня.

Ірпінська ЗОШ № 12 (з поглибленим вивченням іноземних мов)

Загалом у Приірпінні (тобто в Ірпені та населених пунктах Ірпінської міськради) функціонує 12 загальноосвітніх шкіл і гуманітарний ліцей.

Мережа приірпінських закладів дошкільної освіти нараховує 11 дитячих садочків. Позашкільні навчальні заклади Ірпеня — дитяча юнацька спортивна школа та музична школа.

Ірпінські виші:

• Національний університет державної податкової служби України — історія університету бере початок у 1921 році з Українського торф'яного технікуму. У повоєнний час функціонував як Ірпінський гірничо-паливний технікум. Від 1999 року — Академія державної податкової служби України, від 2003-го — Національна академія, 2007-го — Національний університет;
• Ірпінський економічний коледж Національного аграрного університету — бере початок від відкритого в 1956 році сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку.
• Ірпінська біблійна семінарія — вищий навчальний заклад євангельських християн-баптистів. Заснована у 1991 р., як духовно-просвітня семінарія, від 1997 — сучасна назва.

Ірпінський ліцей інноваційних технологій (ІЛІТ)

У 2018 році за ініціативи Ірпінського міського голови Володимира Карплюка в Ірпені відкрили Ірпінський Ліцей Інноваційних Технологій (ІЛІТ) — особливий навчальний заклад, якому немає аналогів в Україні. Тут особливе все — і технічне оснащення, і зміст навчання, і викладачі. Навчання проводиться за оксфордською методикою, якою з ірпінськими педагогами поділився батько найрозумнішої родини у Великій Британії професор Кріс Імафідон (його діти у 9-річному віці склали іспити на навчання до Оксфордського університету). Кожна аудиторія оснащена сучасними меблями, необхідною технікою за напрямками навчання, мультимедійними центрами, інтерактивними дошками"[34].

У липні 2018 року в Ірпені на вулиці Підгірна розпочали будівництво нової школи.[35]

Щорічно проходить фестиваль молодіжної пісні «Київщина» та Ірпінський кінофестиваль.

В Ірпені свого часу були М. В. Лисенко, Леся Українка, Панас Мирний, Іван Карпенко-Карий, О. Купрін, М. Садовський, П. Саксаганський, Остап Вишня, О. Довженко, А. Малишко, М. Стельмах, П. Тичина, В. Сосюра, Ю. Яновський.

До Ірпінського будинку творчості приїжджають працювати відомі діячі культури та літератури. Відомий український письменник Михайло Стельмах написав в Ірпені романи «Хліб і сіль», «Правда і кривда», «Кров людська — не водиця». Вадим Собко створив п'єси: «За другим фонтаном», «Капітан Коршун», «Пісня над зорями». Натан Рибак писав історичний роман «Переяславська Рада». У місті проживали Герої Радянського Союзу В. С. Лихотворик, П. М. Тананаєв, Н. Н. Федутенко, генерали у відставці Ф. І. Коновалов і Ф. Ю. Боков.

• Поліщук Валерій Петрович, український вірусолог, доктор біологічних наук (2000), професор (2001).
• Артеменко Людмила Михайлівна (* 1949), Заслужена артистка УРСР, естрадна співачка, учасниця ВІА «Смерічка».
• Калінін Леонід Володимирович, артист балету, балетмейстер, Заслужений артист України, балетмейстер-постановник Ансамблю танцю України, Київського театру мініатюр, Українського народного хору імені Г. Верьовки, Закарпатського народного хору, ансамблю пісні і танцю Київського військового округу.
• Скороход Костянтин Павлович, український композитор жанрів класичної та популярної музики, автор понад 150 пісень (зокрема, «Знову пісня лине» на слова В.Сосюри, «Твоя правда, Тарасе, із нами!» на слова О.Новицького, «Пісня про Гагаріна» на слова Д.Луценка, «Пісня про героя-партизана» на слова П.Воронька, «Київські весни» на слова І.Пучка та інші), обробки українських народних пісень. Пісні К. П. Скорохода виходили в світ і окремими виданнями, і збірками. Вони були популярними. Костянтин Павлович також написав гімн Ірпінської школи № 17.
• Беспалий Борис Якович, український політик, Народний депутат України 3-го, 4-го та 5-го скликань.
• Кукса Анатолій Павлович — відомий тренер з кульової стрільби, заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР, заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури, нагороджений орденами «За Заслуги» ІІ та ІІІ ступенів.
• Ворочинський К. К., відомий український лікар.
• Марковецький В., український письменник.
• Андрійцев В. О., член збірної України з вільної боротьби.
• Коляденко Ірина Володимирівна (* 1998) — українська спортсменка-борчиня
• Чигляєв Валерій Іванович (* 1957) — радянський і український актор театру та кіно, гуморист, шоумен, продюсер, режисер.

Стела на місці садиби, де мешкав художник Федір Кричевський

В Ірпені та курортному Приірпінні як справжньому культурно-мистецькому і літературному осередку жили й творили художники Ф. Г. Кричевський (у будинку № 1 по вулиці Пролетарської революції з літа 1946 року і до своєї смерті[47]), М. О. Донцов, Б. М. Піаніда, М. М. Балясний, П. Є. Сабадиш, В. Г. Заболотний, скульптор В. В. Климов, художник Я. О. Калацюк. У безмежному океані мистецтва Ірпінь має велику спадщину, справжній острів скарбів нашого земляка Заслуженого художника України Володимира Федоровича Сидорука, який з 1953 року жив і працював в Ірпені — а це близько 2 тисяч шедеврів, якими могли би гордитися, маючи у своїй колекції найкращі музеї світу. Всього за життя створено художником понад сім тисяч творів, які знаходяться у різних музеях України, світу, державних установах та приватних колекціях.

До Ірпеня свого часу приїздили видатні українські та російські письменники і поети Шестаков Дмитро, Леся Українка, Панас Мирний, І. К. Карпенко-Карий, Юрій Яновський, Остап Вишня, Андрій Малишко, Михайло Стельмах, Павло Тичина, Володимир Сосюра, С. В. Васильченко, Леонід Первомайський, О. І. Купрін, Борис Пастернак, О. Т. Твардовський; композитори Микола Лисенко та Лев Ревуцький; корифеї театру М. К. Садовський, П. К. Саксаганський, М. К. Заньковецька; видатні українські перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш і Дмитро Паламарчук; кінорежисер Олександр Довженко, літературознавець М. С. Шагінян та багато інших. В Ірпені минули ранні дитячі роки радянського письменника Миколи Носова; можливо, образ Квіткового міста у «Пригодах Незнайка і його товаришів» був навіяний враженнями його дитинства[48][49]. Мали дачі в місті М. Стельмах, З. Тулуб, В. Собко, Н. Рибак, П. Северов, В. Александров.

У Будинку творчості Спілки письменників України жили й творили Олександр Довженко, Остап Вишня, Павло Тичина, Микола Бажан, Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Олесь Бердник, Максим Рильський, Павло Загребельний, Олександр Твардовський, Микола Ушаков,Олекса Новицький, Микола Асєєв, Григорій Кочур, Костянтин Паустовський, Ольга Форш і багато-багато інших. Тут у Володимира Сосюри гостював французький письменник П'єр Гамарра.

Ірпінь оспіваний у віршах Максима Рильського, Володимира Сосюри, Андрія Малишка, Дмитра Павличка, Тереня Масенка, Олекси Ющенка, Бориса Пастернака, Євгена Євтушенка.

В Ірпені народився видатний композитор, член Спілки композиторів України Скороход Костянтин Павлович (нар. 17 липня 1921, Ірпінь — пом. 22 лютого 1991 Ірпінь) — який створив низку творів, що належать до жанрів класичної та популярної музики. Він був наставником сучасного українського письменника, члена Національної Спілки письменників України, заслуженого діяча мистецтв України, Володимира Проценка, який в той час з 1969 по 1972 рік навчався в міському технікумі бухгалтерського обліку.

В Ірпені мешкав та творив Михайло Онисимович Катричко (народився 17 грудня 1943 року на Харківщині в селі Юрченкове) — професійний музикант, баяніст, диригент, композитор, педагог, музично-громадський діяч, Заслужений діяч мистецтв України, лауреат низки всеукраїнських фестивалів та конкурсів. Закінчив Харківський інститут мистецтв. У 1978–82 рр. викладав у Київському музичному училищі ім. Р. Ґлієра. Був керівником аматорських хорів та оркестрів народних інструментів. У 1993—2003 рр. — головний консультант з творчих питань Асоціації діячів естрадного мистецтва України (Київ). Автор понад 300 естрадних пісень, що увійшли до репертуару Р. Кириченко, М. Гнатюка, В. Шпортька, І. Поповича, О. Василенка, О. Дзюби, Н. Хоменко, а також військових ансамблів. Серед них — «Пливе туман» (сл. М. Сингаївського), «Подорож до села» (сл. Л. Полотило), «Небо очей твоїх» (сл. Р. Новаківського), «Ірпінський вальс» (сл. О. Макарової). Творчість Михайла Катричка — багатогранна і різноманітна. У творчому доробку композитора — з десяток авторських концертів, останній з яких відбувся в березні 2015 в Ірпені, у Центральному будинку культури, записав на Українському радіо авторські програми, зокрема для трансляції в Австралії, Америці, Середній Азії. Написав три збірки пісень: для дітей-дошкільнят («Даруймо дітям радість»), дітей шкільного віку («Шкільна моя пора») (обидві — 2001) та юнацтва («Юності пора», 2008). «Ірпінський вальс», який він написав на слова ірпінчанки Оксани Макарової, — це своєрідний гімн Ірпеня. Він одразу ж зазвучав на обласному радіо у виконанні Григорія Гаркуші. Творчість композитора співзвучна сьогоденню. Пісні із задоволенням співає вся Україна, вони звучать на радіо. У них є щось таке, що схвилює до глибини душі, зачепить за найсокровенніше.

Уродженцями Ірпеня є українські актор Валерій Чигляєв (*1957), звукорежисер Діна Ясникова (*1938), політик Борис Беспалий (*1953), український кінооператор, організатор кіновиробництва Крижанівський Микола Сергійович; у місті проживає громадський діяч, редактор сайту «Майдан» Михайло Свистович.

Серед військовиків — Олександр Єрощенко, В'ячеслав Кірічек, Володимир Ринкун, Ігор Халазій.

Попов Дем'ян Володимирович (13 листопада 1899, Гапонівка, Лохвицький повіт — 23 липня 1990, Київ) — відомий український, радянський, російський і козацький[1] лікар-гомеопат, засновник Київської гомеопатичної школи, довгий час мешкав в Ірпені. Одну з вулиць Ірпеня, де розташований будинок Д. В. Попова, рішенням виконкому Ірпеня Київської області в квітні 1993 року перейменовано на вулицю Дем'яна Попова. Нині в Ірпені мешкає його донька Тетяна Дем'янівна Попова — Заслужений лікар України, почесний член Асоціації гомеопатів України. У 1987 році Т. Д. Попова стала головним лікарем першої в Україні госпрозрахункової гомеопатичної поліклініки, а згодом очолила Центр Гомеопатії Міністерства охорони здоров'я України (1989-1995). Тетяна Попова — перший засновник та організатор Національних конгресів з гомеопатії в Україні та учасник міжнародних гомеопатичних форумів. У 1989 році їй присвоєне звання Заслужений лікар України. Т. Д. Попова разом із батьком, однодумцями та колегами чимало сприяла створенню класичного, разом з тим оригінального напрямку в гомеопатії, що отримало назву «Київська Гомеопатична Школа».

13 Героїв Приірпіння загинули під час бойових дій у зоні антитерористичної операції: Ігор Горбенко, Олександр Давидчук, Микола Личак, Олександр Гуменюк, Сергій Шкарівський, Владислав Стрюков, Олександр Старов, В'ячеслав Кірічек, Ільгар Багіров, Олександр Єрощенко, Максим Ридзанич, Володимир Ринкун, Василь Фіцкалинець.

В Ірпені встановлені побратимські стосунки з 11 містами, у тому числі трьома українськими:

• 
  Ірпінська міська рада на площі Шевченка
• 
  Центральна площа міста Ірпінь
• 
  Ірпінь, Центральна площа
• 
  Ірпінь - місто скульптур
• 
  Центральна площа Ірпеня
• 
  Центральна площа Ірпеня
• 
  Фонтан на Центральній площі Ірпеня
• 
  Центральна площа Ірпеня
• 
  Центральний стадіон Ірпеня
• 
  Вхід до ірпінського стадіону
• 
  Ірпінський стадіон «Чемпіон»
• 
  Парк Центральний в Ірпені
• 
  Найбільший в Україні парк дерев'яних скульптур «Покровський»
• 
  Найбільший в Україні парк дерев'яних скульптур «Покровський»
• 
  Алея Героїв Приірпіння
• 
  Алея Героїв АТО в Ірпені
• 
  Сквер «Пушкінський» в Ірпені
• 
  Сквер імені Сидорука в Ірпені
• 
  Миколаївська церква (Московського патріархату)
• 
  Ірпінська Троїцька церква — найстаріший храм міста
• 
  Правик Володимир Павлович
• 
  Набережна Ірпеня
• 
  Місток над річкою Ірпінь

• Спілка Учасників, Ветеранів, Інвалідів АТО та бойових дій
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Зборовський А. І. Ірпінь // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — С. 516—517. — ISBN 978-966-02-6092-4.
• ІМіС УРСР. Київська область. К., 1971.
• Шендрик Н. І. Довідник з археології України: Київська область. — К., 1977.
• Ткалич А. И. Ирпень: Путеводитель. — К., 1986. (рос.)
• Ірпінь // Київщина Туристична. Путівник. — К. : «Світ успіху», 2009.
• Ірпінь // Географічна енциклопедія України. У 3-х томах. — Т. 2. — К. : Українська Радянська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. — С. 83.
• Ірпінь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 535. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

• На кордоні з мегаполісом: київське передмістя в антропологічній оптиці (кейс м. Ірпінь): кол. моногр. / [наук. ред., упоряд. О. Овсіюк]. — Київ: Дуліби, 2019. — 160 с. — ISBN 617-7310-30-2.

• Офіційний вебсайт Ірпінської міської ради
• Онлайн мапа та довідник міста Ірпінь
• Денисенко Г. Г. Ірпінь // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 535
• Візитівка міста (Ірпеня) на Офіційний вебсайт Ірпінської міської ради
• Ірпінська Панорама
• Ірпінський кінофестиваль
• Новини Ірпеня та довідка: Портал Ірпеня
• Облікова картка АМУ
• Ірпінь — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К. : Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)