Гордієнко Сергій Миколайович

Військову службу в Новограді-Волинському проходив з 2000 року — після закінчення Сумського військового інституту артилерії при Сумському державному університеті.

Начальник розвідки відділення артилерії.

У квітні 2014 року в складі підрозділів 30-ї механізованої бригади був направлений до кордонів щойно анексованого Росією Криму — спершу до Чонгару, а потім в район Арабатської стрілки.

6 серпня артилеристів перекинули на Донеччину, в район Савур-Могили, де на той час точилися важкі бої за український кордон. Починаючи з 11 серпня позиції 3-го батальйону під Степанівкою Шахтарського району зазнавали нищівних артилерійських ударів з Росії.[1]

Сергій загинув 13 серпня 2014-го в районі Степанівки. Офіцери отримали наказ самотужки виходити від кордону на захід. Сергій Гордієнко був у групі майора Миколи Лісовського, вони виходили останніми.[1] Разом з ними загинули капітан Олег Обухівський, сержант Олександр Гордійчук, солдат Ян Даманський та ще один військовослужбовець, особа якого остаточно не встановлена.

Вдома залишилися батьки-пенсіонери, дружина та син. Похований у Білопіллі, в останню дорогу провели 8 вересня 2014-го, у Білопільському районі оголошувався день смутку.

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

• На фасаді будівлі загальноосвітньої школи № 2 в Білопіллі, на Сумщині, встановлено Меморіальну дошку на честь Гордієнка Сергія Миколайовича — випускника цієї школи.[2]

• Указ № 873/2014
• Герої не вмирають
• Гордієнко Сергій Миколайович
• Бійця 30-ї бригади поховали майже через місяць після загибелі