Білопілля

Білопі́лля — місто районного значення в Сумській області України, центр району. Розташоване на річках Вир і Крига, за 44 км від обласного центру (Автошлях Р44). Населення становить 16 тис. (2020).

Білопілля
Герб Білопілля Прапор Білопілля
Основні дані
Країна  Україна
Регіон Сумська область
Район Білопільський район
Рада Білопільська міська рада
Засноване XI століття
Перша згадка 1672
Статус міста з 1672 року
Населення ▼ 15 981 (01.01.2020)[1]
 - повне ▼ 15 981 (01.01.2020)[2]
Площа 23,08 км²
Поштові індекси 41800—810
Телефонний код +380-5443
Координати 51°08′46″ пн. ш. 34°18′19″ сх. д.
Висота над рівнем моря 159 м
Водойма р. Вир, Крига
Відстань
Найближча залізнична станція Білопілля
До обл./респ. центру
 - фізична 45 км
 - залізницею 49 км
 - автошляхами 44,2 км
До Києва
 - залізницею 301 км
 - автошляхами 314 км
Міська влада
Адреса 41800, Сумська область, Білопільський р-н, м. Білопілля, вул. Соборна, 68,
Міський голова Зарко Юрій Васильович

 Білопілля у Вікісховищі

Карта
Білопілля
Білопілля
Білопілля

Географія

Місто Білопілля знаходиться на річці Вир, у місці впадання в неї річки Крига. Нижче за течією примикає до міста Ворожба.

На відстані до 2-х км розташовані села Гиріне, Коваленки, Омельченки, Воронівка, Янченки і Цимбалівка.

Через місто проходять автомобільні дороги Т 1908, Т 1904 і Т 1906. Залізнична станція на лінії Ворожба — Суми.

Історія
План Білопілля 1787 року

Територія сучасного Білопілля була заселена ще у II—VI ст., про що свідчить виявлене поселення черняхівської культури. За часів Київської Русі виникло укріплене місто Вир, яке відігравало роль форпосту в боротьбі з кочівниками. Вперше Вир згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха під 1096 роком, але події, які там відображені, стосуються 1113 р. У 1239 р. місто спустошили й спалили монголо-татари. В середині XVI ст. у цій місцевості з'являються пости московської військової сторожі. Одну з них встановили на Вирському городищі. Існувала вона до 1571 року. У 1672 році на місті давнього Вира виникло нове поселення, яке нараховувало 1352 чол. Першу свою назву Крига поселення дістало від річки. Під цією назвою, що довго зберігалася в народі, воно згадується в літопису Самовидця за 1687 р. Другу назву — Білопілля — надали переселенці з однойменного містечка[3].

Білопілля було сотенним містечком Сумського козацького полку. Воно складалось з містечка з 9 вежами і острогу з 13 баштами. В 1678 р. тут нараховувалось 53 російських служивих людей та 1202 козаки. В 1681 році до Білопілля приписали три села Кригу (в посаді), Ворожбу (за 2 версти від міста) та Павлівку (за 5 верст від міста). 1683 року Білопільські землі було відмежовано від Путивльського повіту, а путивльців, які проживали в приписаних до Білопілля селах, виселили на р. Снагість. В 1696—1697 роках в Білопіллі та ближніх селах відбувся виступ козаків, яких путивльські поміщики включили до числа своїх селян. Виступи закінчилися лише після того, як білопільські поселенні одержали підтвердження свого козацького стану.

Майже 100 років своєї історії Білопілля розвивалось в умовах поєднання військової сторожової служби з землеробством і промислами. Тут щорічно відбувались 4 ярмарки, на які товари доставлялись з Путивля, Курська, Воронежа, Бєлгорода, Тули, Сум, Полтави.

Після скасування полкового устрою в 1765 році  Білопілля стає центром комісарства, потім — повітовим центром (1780-1797), пізніше — заштатним містом Слобідсько-Української (з 1835 Харківської) губернії, районним центром (з 1923).

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 2000 жителів міста[4].

7 жовтня 1941 року радянські війська відступили з міста.

Економіка

Промисловість Білопільського району була представлена 15 головними підприємствами машинобудівної, харчової, будівельної сфер. У Білопіллі діяли підприємства: ВАТ «Білопільський машинобудівний завод», який випускав технологічне обладнання для хлібопекарської і цукрової промисловості, сільгоспмашини; колективне підприємство «Білопільська меблева фабрика» випускало кухонні меблі; ЗАТ «Білопільський сирзавод», ВАТ «Білопільський завод продтоварів», ВАТ «Білопільський хлібозавод». Нині в райцентрі немає жодного діючого промислового підприємства, зокрема, хлібозавод було приватизовано, перепродано й знесено у 1997—2003 роках, а у 2006 році зупинено роботу сирзаводу. Нині район є сільськогосподарським.

Культура

Пам'ятники
  • Пам'ятник Тарасу Шевченку — збудований у 2010 році в парку імені Шевченка.
  • Пам'ятник Макаренку — один із перших в Україні. Знаходиться на в'їзді в місто.
  • Меморіал «Алея Слави героям АТО» — відкрито у 2016 році.
  • Пам'ятник жертвам голодоморів та політичних репресій — відкрито у 2010 році.[5]

Культурні заходи
  • День міста Білопілля — відзначається 21 вересня. У програмі: покладання квітів до меморіалу загиблим воїнам та вшануванням пам'яті визволителів міста, виступи артистів та місцевих колективів художньої самодіяльності, святкова торгівля, спортивні змагання та нічна дискотека.
  • «Вирський град» — фестиваль історичної реконструкції, що уже 4 роки збирає представників клубів історичної реконструкції з усієї України. Турнір проходить у Старому парку на місці колишньої давньоруської фортеці Вир.
  • День профспілок залізничників та День міста Ворожба — відзначається в першу неділю серпня у Ворожбі. До урочистостей оргкомітет розробляє спеціальну програму, що передбачає спортивні змагання, виступи самодіяльних колективів, запальні танці просто неба.
  • «До Олеся — на гостину!» — щороку на початку грудня збираються в одне коло земляки, письменники, співаки, любителі поезії, всі, хто цінує творчість і особистість Олександра Івановича Кандиби, Олександра Олеся. У програмі: Олесеві читання, дні краєзнавства, години краєзнавства, літературні вечори, присвячені творчості Олеся, екскурсія до музею.
  • Макаренківсько-шевченківські дні — низка заходів, які проходять в першу половину березня вже протягом 30 років. В ці дні вшановують учасників та переможців обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», Всеукраїнських учнівських олімпіад, спортивних змагань; проведення виставок педагогічних напрацювань учителів, декоративно—ужиткового мистецтва, проведення районного конкурсу творчих робіт «Макаренко в моїй педагогічній долі», створення виставки світлин «Білопільщина — батьківщина А. С. Макаренка».[5]

Населення

Чисельність населення
189719591979198920012020
15 215 17 256 19 806 19 746 18 384 15 981

Національний склад (2001)
українціросіяни
80 % 17 %

Розподіл населення за рідною мовою (2001)
українська моваросійськациганська
93,27 % 5,58 % 0,67 %

Видатні люди

Уродженцем Білопілля був М. О. Антонович (1835—1918) — філософ, просвітитель, критик. В Білопіллі, у сім'ї залізничника народився педагог і письменник А. С. Макаренко (1888—1939). Це батьківщина народного артиста СРСР Д. С. Антоновича (Будько; 1889—1975), тут же народилися поети Олександр Олесь (О. І. Кандиба, 1878—1944, діє його літературно-меморіальний музей) та Андрій Панів (1899—1937). В юності в Білопіллі разом з батьками жив художник К. С. Малевич. В Білопільській чоловічій гімназії працював етнограф і педагог, нагороджений Золотою пушкінською медаллю, М. М. Гальковський.

Галерея
Пам'ятник жертвам голодомору
Автостанція «Білопілля»
Залізнична станція
Білопілля
Братська могила радянських воїнів, партизанів та пам'ятник воїнам-землякам
Пам'ятник Тарасові Шевченку
Пам'ятник воїнам-афганцям
Стела при в’їзді у місто
Міська рада
Новорічна площа

Сторінки в мережі

Галерея міста в Instagram — галерея міста в соціальній мережі Instagram

Білопільська міська рада — сайт Білопільської міської ради

КНП БМР "Білопільська Міська лікарня — Комунальне некомерційне підприємство Білопільської міської ради "Білопільська міська лікарня"

http://cpmd.info/ — КНП "Білопільський Центр Первинної Медичної Допомоги"

Білопілля.City — міське інтернет-видання, запущене у серпні 2019 року колективом ТОВ "Меді-центр «Білопільщина» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[7]

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  3. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
  4. Білопілля. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  5. Гайда до Білопілля! Від давньоруської фортеці — до сучасного містечка. Білопілля.City (рос.). Процитовано 22 січня 2020.
  6. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 204 с. ISBN 966-8201-26-4
  7. Білопільщина стає відкритою світові: новий сайт Білопілля.Сіty розповість про важливе і цікаве. Білопілля.City (рос.). Процитовано 12 грудня 2019.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.