Горобей Андрій Іванович

Народився в селянській родині.

У 1929 році закінчив Харківський інститут народної освіти і здобув спеціальність викладача соціально-економічних дисциплін в середніх школах.

У 1929—1938 роках — викладач Лубенського педагогічного інституту на Полтавщині; завідувач Липецького районного відділу народної освіти Харківської області; 2-й секретар Липецького районного комітету КП(б)У Харківської області.

Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1938—1941 роках — інструктор, завідувач сектору усної пропаганди ЦК КП(б)У.

З 1941 по 1946 рік — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. З жовтня 1941 року служив військовим комісаром і заступником із політичної частини начальника евакуаційного госпіталю № 1968 на Північно-Західному фронті.

У 1946—1948 роках — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Київського обласного комітету КП(б)У.

У 1948—1949 роках — секретар Київського обласного комітету КП(б)У з пропаганди.

З 1950 року — старший викладач, з 1952 року — доцент кафедри політичної економії Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1951 році захистив кандидатську дисертацію «Відновлення та розвиток господарства районів, що зазнали німецько-фашистської окупації (за матеріалами Київської області)».

У 1952—1969 роках — директор Київського філіалу Центрального музею В.І.Леніна

З 1969 року — персональний пенсіонер союзного значення в Києві. Перебуваючи на пенсії, працював доцентом Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

• майор

• два ордени Вітчизняної війни ІІ ст. (21.10.1943, 6.04.1985)
• орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
• медаль «За бойові заслуги» (24.08.1943)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР
• заслужений працівник культури Української РСР

• Горобей Андрій Іванович
• газета «Київська правда» (Київ) — квітень 1985 року.