Горюнова Ніна Олександрівна
Ніна Олександрівна Горюнова (1916—1971) — видатний радянський вчений, засновниця робіт з хімії алмазоподібних напівпровідників. Над можливістю створення напівпровідників працювало багато вчених. Ніна Олександрівна В 1950 році першою передбачила «напівпровідниковість» деяких інтерметалів, але не встигла опублікувала свою ідею. Генріх Велькер (Мюнхен) в 1952 році опублікував фундаментальну статтю, в якій обґрунтовувалась можливість створення напівпровідників, він і вважається автором теорії.
| Горюнова Ніна Олександрівна | |
|---|---|
| Народилася |
12 листопада 1916 Москва, Російська імперія |
| Померла | 1971 |
| Країна |
 Росія |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет (1939) |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН і Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор технічних наук |
| Вчителі | Йоффе Абрам Федорович |
| Відома завдяки: | засновниця робіт з хімії алмазоподібних напівпровідників |
| Діти | син, донька |
| Нагороди | Лауреат премії ім. М. С. Курнакова АН СРСР, кавалер ордена Леніна |
Біографія
Народилась 12 листопада 1916 року в м. Москва.
1939 — закінчила хімічний факультет Ленінградського університету, маючи вже за плечима фабрично-заводське училище та два роки роботи за розподілом в заводській лабораторії.
1946 — почала працювати у Фізико-технічному інституті, вступає до аспірантури Іоффе Абрама Федоровича.
1950 — захист кандидатської дисертації на тему «Сіре олово». В практичній діяльності використовує свій, що став потім «фірмовим», натиск: пробивається в запасники Ермітажу, де їй дозволяють з потемнілих старовинних олов'яних потир нашкрябати пригоршню «олов'яної чуми», це і є сіре олово. Даний матеріал виявився напівпровідником.
1958 — захист докторської дисертації на тему «Дослідження в галузі хімії напівпровідників».
1961 рік — організовує при Ленінградському політехнічному інституті ім. Калініна (зараз Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет) кафедру напівпровідникового матеріалознавства.
1963 — організовує і очолює лабораторію фізико-хімічних властивостей напівпровідників. В цій лабораторії були вирощені перші кристали арсеніду галію AIIIBV. Під керівництвом Ніни Олександрівни були розвинуті нові методи кристалізації напівпровідників AIIIBV, вперше були отримані їх тверді розчини.
1868 — з'являється її підсумкова монографія, де зроблена спроба запропонувати періодичну систему напівпровідникових сполук.
Ніна Олександрівна померла від важкої хвороби 31 січня 1971 року, ледь досягнувши 54 років.
Нагороди
Лауреат премії ім. М. С. Курнакова АН СРСР, кавалер ордена Леніна.
Публікації
Н. О. Горюнової опубліковано 259 друкованих праць, отримано 5 авторських свідоцтв, під її керівництвом виконано 45 дисертацій.
Створені і видані монографії:
- «Хімія алмазоподібних напівпровідників» Л., Вид. ЛДУ, 1963;
- «Складні алмазоподібні напівпровідники» М., Вид. «Радянське Радіо», 1968;
- «Сімейство алмазоподібних напівпровідників» М., Вид. «Знання», 1970
Використана література:
- Физика и техника полупроводников, 2006, том 40, вып. 11
- http://vivovoco.astronet.ru/VV/JOURNAL/VIET/LIGHT.HTM
- https://journals.ioffe.ru/articles/viewPDF/18604
- http://led22.ru/ledstat/losev/losev2.html