Готванд (ГЕС)

Готва́ндська ГЕС або Ве́рхньо-Готва́ндська ГЕС — гідроелектростанція на річці Карун в провінції Хузестан, Іран, що має земляну греблю. Станом на вересень 2013 має встановлену потужність 1000 МВт з можливістю збільшення до 1000 МВт під час здачі у дію другої фази. Дослідження на річці Карун почалася в 1960-х і конкретні пропозиції що до будівництва Верхньо-Готвандської ГЕС були представлені в 1967 році, 1975 році і 1982 році. Після того, як проект і розташування було обрано, подальше дослідження було проведено у 1997 році, тоді ж розпочато попереднє будівництво (дороги, мости, греблі). Річка була відвернута до квітня 2003 року і розкопки розпочалися незабаром після цього. Після завершення будівництва греблі, незабаром після цього розпочалось заповнення водосховища. В церемонії відкриття взяв участь президент Ірану Махмуд Ахмадінежад. Під час виконання першої стадії 5 травня 2012 року було введено в експлуатацію перший генератор, ще два наступних до 18 вересня 2012 і останній у листопаді 2012 року[1][2]. Друга стадія, за оцінками, має вступити в дію у 2015 році, що надасть греблі статус найбільшої в Ірані електростанції і найвищої земляної греблі[3][4]

Готванд
гребля ГЕС Готванд
32°16′02″ пн. ш. 48°56′14″ сх. д.
Країна	Іран
Адмінодиниця	Gotvand Countyd
Статус	у стадії будівництва
Річка	Карун
Каскад	Карунський
Початок будівництва	серпень 2004
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	2012
Основні характеристики
Установлена потужність	1000  МВт
Середнє річне виробництво	4500  млн кВт·год
Тип ГЕС	греблева
Характеристики обладнання
Тип турбін	радіально-осьові
Кількість та марка турбін	4 x 250
Витрата через турбіни	17,500  м³/с
Основні споруди
Тип греблі	земляна
Висота греблі	180  м
Довжина греблі	760  м
Шлюз	нема
Власник	Iran Water & Power Resources Development Co.
ідентифікатори і посилання
Готванд
Мапа
Готванд у Вікісховищі

Вниз по течії річки Карун розташована Нижньо-Готвандська гребля заввишки 22 м 32°16′32″ пн. ш. 48°50′08″ сх. д.. Побудована у 1975 - 1977 роках, вона використовується для живлення двох іригаційних каналів що зрошують 42000 га земель сільськогосподарського призначення. [5][6]