Махмуд Ахмадінежад

Був одним із семи дітей у родині коваля, яка мешкала в селищі Арадан, біля міста Гермсар на північному сході країни. Коли Махмуду виповнився рік, його сім'я переїхала до Тегерану. В столиці закінчив середню школу.

У 1976 році вступив до університету на факультет інженерії. Здобув інженерну освіту (докторський ступінь за фахом «дорожній рух і транспорт»).

Під час правління шаха Ірану приєднався до ісламської опозиції та пізніше брав участь у Іранській революції. Під час революційних подій, як стверджують, він брав участь у захопленні американського посольства у Тегерані у 1979–1981. Сам Ахмадінежад не підтверджує цих чуток, а інших доказів його участі у цих подіях не збереглося. Під час Ірано-Іракської війни записався добровольцем у армію та став членом елітного підрозділу — Корпусу вартових Ісламської революції, де дослужився до рангу командира підрозділу.

Після закінчення війни його було призначено мером м. Маку, а потім м. Хой в провінції Західний Азербайджан.

Упродовж двох років також був губернатором остану Курдистан на заході країни. Пізніше його було знову призначено губернатором остану Ардабіль. За час його головування на чолі цієї провінції Ахмадінежада було визнано найкращим губернатором країни. У 1997 році завершив свій термін на посту губернатора провінції Ардабіль і переїхав до Тегерану, де працював науковим співробітником у Тегеранському технологічному університеті.

У 2003 році був обраний обрано мером Тегерану. На чолі міста позакривав мережі західних ресторанів швидкої їжі, ввів заборону західної музики та фільмів. До 2005 року вів досить скромне життя: мешкав у простій трикімнатній квартирі у Тегерані й їздив на роботу на старій побитій машині. Також друкувався у праворадикальній іранській пресі. Простий стиль життя та працьовитість здобули йому популярність серед мешканців столиці. 2005 року під час президентських виборів він випередив шістьох інших кандидатів і його було обрано президентом країни.

На посаді президента Ірану висловлювався дуже критично у бік США та Ізраїлю. Основою його внутрішньої та зовнішньої політики був намір продовжувати досліди в галузі ядерних технологій та будувати ядерні реактори в країні. Уряд країни та сам Ахмадінежад стверджували, що ядерні реактори будувалися для мирного використання ядерної технології у виробництві електроенергії, проте низка країн висловила занепокоєння, побоюючись використання ядерних технологій для озброєння. Результатом суперечок між Іраном і деякими країнами стало запровадження санкцій проти Ірану. Попри це, більшість іранців підтримували внутрішню та зовнішню політику Ахмадінежада.

На виборах 2009 року його суперником був Мір-Хоссейн Мусаві. Хоча офіційні результати виборів були на користь Ахмедінеджада, чимало громадян не погодилися з ними, що призвело до тривалих масових акцій протесту.

• Заперечення Голокосту

• Портал президента Ірану (англ.)
• Персональна сторінка Махмуда Ахмадінежада (англ.)
• Mr. Ahmadinejad and the Holocaust in the Islamic World відео
• Ахмадинежад вернулся на родину как герой (рос.)