Готт Володимир Свиридонович

Володимир Свиридонович Готт (нар. 20 вересня 1912(19120920), місто Харбін, Маньчжурія, тепер Китайська Народна Республіка 2 червня 1991, місто Москва, Російська Федерація) радянський діяч, фізик і філософ, керівник лекторської групи ЦК КП(б)У, секретар Одеського обласного комітету КПУ. Кандидат фізико-математичних наук (1940), доктор філософських наук (1962), професор.

Готт Володимир Свиридонович
Народився 20 вересня 1912(1912-09-20)
місто Харбін, Маньчжурія, тепер Китайська Народна Республіка
Помер 2 червня 1991(1991-06-02) (78 років)
місто Москва, Російська Федерація
Діяльність фізик, філософ
Партія КПРС
Нагороди
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «Ветеран праці»

Життєпис

Народився 7 (20) вересня 1912 року в місті Харбіні (Маньчжурія).

У 1935 році закінчив Харківський механічно-машинобудівний інститут. Потім закінчив аспірантуру Українського фізико-технічного інституту в Харкові.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1939 — лютому 1940 року — 1-й секретар Кагановичського районного комітету ЛКСМУ міста Харкова.

З лютого по вересень 1940 року — секретар Харківського обласного комітету ЛКСМУ із пропаганди.

У 1940 році захистив кандидатську дисертацію «Методи отримання великих іонних струмів».

У 1941 році навчався у Вищій партійній школі при ЦК ВКП(б).

У 1941—1942 роках — секретар ЦК ЛКСМ Узбекистану в місті Ташкенті.

У 1942—1944 роках — завідувач відділу пропаганди Наманганського міського комітету КП(б) Узбекистану, завідувач відділу пропаганди Наманганського обласного комітету КП(б) Узбекистану.

У 1944 році — заступник завідувача відділу пропаганди Херсонського обласного комітету КП(б) України.

У 1944—1948 роках — керівник лекторської групи ЦК КП(б)У в місті Києві.

У 1948—1950 роках — заступник завідувача відділу пропаганди ЦК КП(б)У; науковий співробітник Інституту філософії Академії наук Української РСР.

У 1950 — січні 1955 року — секретар Одеського обласного комітету КПУ з питань пропаганди.

У 1954—1957 роках — помічник 1-го заступника голови Ради міністрів СРСР.

У 1957—1958 роках — завідувач відділу діалектичного та історичного матеріалізму Московського інженерно-фізичного інституту.

У 1958—1960 роках — заступник директора з наукової роботи Інституту філософії Академії наук Української РСР.

У 1960—1985 роках — завідувач кафедри філософії Московського інженерно-фізичного (педагогічного) інституту.

У 1962 році захистив докторську дисертацію «В.І. Ленін і деякі філософські питання сучасної фізики».

Одночасно в 1970—1991 роках — головний редактор журналу «Философские науки» в Москві.

У 1985—1991 роках — професор кафедри філософії Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

Помер 2 червня 1991 року в Москві.

Основні праці

  • Два світи — дві моралі. К., 1959
  • В. І. Ленін і сучасна фізика. К., 1960
  • Философские вопросы современной физики. М., 1967
  • Философские проблемы современного естествознания. М., 1974
  • Диалектика развития понятийной формы мышления: Анализ становления различных понятийных форм. М., 1981 (співавт.)
  • Философия и прогресс физики. М., 1986 (співавт.)

Нагороди

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.