Графська пристань
Графська пристань — пам'ятка історії та архітектури у Севастополі. Знаходиться на західному березі Південної бухти, на площі Нахімова. Пристань зобов'язана назвою графу М. І. Войновичу, командувачу Чорноморським флотом Російської імперії у 1786—1790 роках, який причалював тут, приїжджаючи зі свого хутора на Північній стороні. Офіційна назва пристані — Катерининська — була маловживаною. У 1925 році Катерининську пристань перейменували на пристань III Інтернаціоналу. У 1990-ті роки їй повернули історичну назву.
Графська пристань | |
---|---|
| |
44°37′01″ пн. ш. 33°31′37″ сх. д. | |
Країна | Україна |
Місто | Севастополь |
Тип | пірс і Пристань |
Архітектор | John Uptond |
Дата заснування | 1786 |
Графська пристань Графська пристань (Україна) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Історія спорудження
Графська пристань була побудована у 1780 р. як дерев'яний шлюпковий причал. У 1787 році до приїзду в Севастополь Катерини II дерев'яні східці пристані були замінені кам'яними.
У 1846 році за проектом інженер-полковника Джона Уптона, затвердженим у жовтні 1844 року[1], була побудована нова пристань як парадний вхід в Севастополь з боку моря. Здвоєна колонада доричного ордера утворює пропілеї, парадний вхід на пристань. Колони несуть антаблемент, увінчаний аттиком, на який нанесена дата спорудження. Перед колонадою чотирма пологими маршами до моря спускається широкі парадні сходи, прикрашені мармуровими левами роботи італійського скульптора Фердінандо Пеллічіо. Графська пристань складена з інкерманського каменю.
У період оборони Севастополя російськими військами під час Кримської війни через Графську пристань проходило постачання всіх бастіонів боєприпасами і продовольством. У ніч на 26 серпня 1855 ворожа ракета підпалила баржу з порохом, яка стояла біля Графської пристані, що викликало вибух і значні руйнування.
Зруйнована у роки німецько-радянської війни, Графська пристань була відремонтована в післявоєнні роки. У 1968—1969 роках за проектом архітектора В. М. Артюхова та інженера А. І. Михайленко був виконаний ремонт сходів, а у 1987—1988 роках була відреставрована колонада.
Графська пристань є головною пристанню міста. Тут починається військово-морський парад кораблів ВМС України і Чорноморського флоту Росії в День Військово-Морського флоту, збираються ветерани німецько-радянської війни. Поруч з Графською пристанню знаходяться Портофлотські причали, що зв'язують центр Севастополя з площею Захарова, селищем Голландія, Інкерманом.
Меморіальні дошки
На Графській пристані встановлено кілька меморіальних дощок.
- Перша нагадує про те, що 22 листопада 1853 на Графській пристані відбувся урочистий зустріч севастопольців з віце-адміралом П. С. Нахімовим після Синопської перемоги.
- Напис на другій говорить про те, що з цієї пристані 27 листопада 1905 лейтенант П. П. Шмідт відбув на крейсер «Очаків», щоб прийняти командування повсталими кораблями флоту.
- Третя табличка «У пам'ять про співвітчизників, змушених покинути Батьківщину у листопаді 1920 року», встановлена про близько 150 тисяч чоловік, у тому числі близько 70 тисяч солдатів і офіцерів, які змушені були залишити Батьківщину після розгрому кримської армії генерал-лейтенанта П. М. Врангеля.
- Четверта меморіальна дошка повідомляє про вигнання з міста німців та відновлення радянської влади: «9 травня 1944 над Графській пристанню штурмуючим загоном моряків-чорноморців був поставлений військово-морський прапор на знак звільнення Севастополя від фашистських загарбників».
- Ще одна меморіальна плита говорить: «Тут, ведучи бій з противником, 12 листопада 1941 загинув крейсер „Червона Україна“». 31 жовтня 1941 крейсер став на артилерійську позицію, 12 листопада німецькі літаки атакували крейсер, в корабель потрапило шість бомб і незважаючи на дії екіпажу, майже через добу крейсер загинув.
Примітки
- Веникеев Е. В. Архитектура Севастополя. Симферополь, 1983, с. 41 (рос.)
Література
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев: Будивельник, 1983—1986. Том 2, с. 264. (рос.)
Посилання
- Севастополь і його околиці (рос.)
- Графська пристань (рос.)
- Севастопольський портал (рос.)