Граф Ворік

Вперше титул графа Воріка виник 1088 року, коли король Вільгельм II присвоїв його Генріху де Бомону, молодшому сину Роджера, графа Мелана, який відзначився під час придушення повстання баронів 1088 року. Нащадки першого графа з дому де Бомон носили цей титул до 1253 року. У 1268 році титул перейшов до Вільяма де Бошана, онука останньої графини Ворік з роду де Бомон. Його син, Гі де Бошан, 10-й граф Ворік, був одним з лідерів англійських баронів, що виступили проти короля Едуарда II і його фаворита Пірса Гавестона. Наприкінці XIV століття Томас де Бошан, 12-й граф Ворік, брав активну участь в русі лордів-апелянтів, які протестували проти абсолютистських тенденцій правління Річарда II, за що був заарештований, засуджений до довічного ув'язнення й отримав свободу тільки після вступу на престол Генріха IV. Його син Річард був послом Генріха V на Констанцькому соборі, а потім служив вихователем юного Генріха VI й керував обороною Нормандії проти французів.

Герб Річарда Невілла, графа Воріка. До складу герба входять родові герби Бомонів, Бошанів, молодшої лінії Невіллів, Монтегю, Деспенсерів та де Клерів

Єдиний син Річарда Генрі помер 1445 року, після чого земельні володіння Бошанів і титул графа Воріка перейшли до Річарда Невілла, одруженого з його молодшою сестрою. Річард Невілл таким чином став одним з найбагатших та найвпливовіших англійських аристократів, чиї володіння включали до свого складу великі території в Середній Англії, Йоркширі, Гламорган і Моргануг. За часів війни Червоної та Білої троянди граф Ворік став одним з лідерів партії Йорків, здобув низку перемог над королівськими військами, в тому числі у битвах під Нортгемптоном і Таутоном, й забезпечив прихід до влади 1461 року Едуарда IV Йорка. За нього Річард Невілл посів центральне місце в державній адміністрації Англії, однак невдовзі посварився з королем та, перейшовши на бік Ланкастерів, скинув Едуарда IV та 1470 року повернув престол Генріху VI. Та роль, яку граф Ворік відіграв у війні забезпечила йому прізвисько «Творець королів». У 1471 році, однак, прибічники Йорків висадились в Англії й розбили війська Річарда Невілла у битві під Барнетом, в якій графа Воріка було вбито.

Роберт Річ, 2-й граф Ворік. Портрет роботи ван Дейка

Після його смерті титул графа Воріка перейшов до Едварда, сина Джорджа, герцога Кларенса, молодшого брата короля Едуарда IV, й Ізабелли Невілл, дочки «Творця королів». Юний Едвард більшу частину життя провів у в'язниці, де його утримували спочатку Річард III, а потім Генріх VII, для яких Ворік являв загрозу як найближчий спадкоємець англійського престолу. 1499 року, після захоплення Перкіна Ворбека, одного з претендентів на корону Англії, Едвард був страчений за підозрою у співпраці з ним, а титул графа Воріка припинив існування.

Друга кремація титулу відбулась 1547 року. Новим графом Воріком став Джон Дадлі, один з найближчих прибічників короля Генріха VIII, видатний полководець, що захопив Булонь у Франції та Единбург в Шотландії. Титул графа він отримав від Едуарда VI, в період неповноліття якого Джон Дадлі був фактично регентом і правителем Англії. Однак по смерті Едуарда VI граф Ворік був страчений за спробу посадити на англійський престол леді Джейн Грей, дружину свого молодшого сина. Тим не менше титул графа Воріка було збережено за його спадкоємцями, які володіли ним до 1590 року.

Відродження титулу відбулось за Якова I. У 1618 році графом Воріком став Роберт Річ, одружений з сестрою графа Ессекса, спочатку фаворита, а потім головного ворога королеви Єлизавети. Його син Роберт Річ, 2-й граф Ворік, був пуританином й відіграв значну роль в організації перших англійських колоній у Північній Америці. Дім Річів носив титул графа Воріка до 1759 року, коли після смерті останнього представника цього роду титул було передано Френсісу Гревіллу, графу Бруку, що походив зі старовинного роду де Бошанів і власнику Ворікського замку. Нащадки Френсіса Гревілла продовжують носити титул графа Воріка донині.

• The Complete Peerage