Гребля Ататюрка

Гребля Ататюрка (тур. Atatürk Barajı), спочатку гребля тур. Karababa — гребля[1] на річці Євфрат на кордоні провінцій Адияман і Шанлиурфа в Південно-східній Анатолії, Туреччина. Збудована як для вироблення електроенергії та для зрошення рівнини Харран вода відводиться через тунельну мережу Урфи й іррігаційний канал Шанлурфи;, гребля була перейменована на честь Мустафи Кемаля Ататюрка (1881-1938), засновника Турецької Республіки. Будівництво почалося в 1983 році і було завершено в 1990 році. Гребля та гідроелектростанція, вступили в дію по заповненню водосховища у 1992 році, знаходяться у веденні державних гідротехнічних споруд (DSI). Водосховище створено греблею, називається озеро греблі Ататюрка (тур. Atatürk Baraj Gölü), є третім за величиною в Туреччині.

Гребля Ататюрка
тур. Atatürk Barajı ve Hidroelektrik Santrali
Гребля Ататюрка
37°28′54″ пн. ш. 38°19′03″ сх. д.
Країна Туреччина
Адмінодиниця Bozovad
Адияман
Стан діюча
Річка Євфрат
Каскад Євфратський
Початок будівництва 1983
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1992
Основні характеристики
Установлена потужність 2400  МВт
Середнє річне виробництво 8900  млн кВт·год
Тип ГЕС греблева
Розрахований напір ???  м
Характеристики обладнання
Тип турбін радіально-осьові
Кількість та марка турбін 8
Витрата через турбіни ???  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 8
Потужність гідроагрегатів 8х300  МВт
Основні споруди
Тип греблі кам'яно-накидна
Висота греблі 169  м
Довжина греблі 1820  м
Шлюз ???
ЛЕП ???
Власник Devlet Su İşleri
Оператор State Hydraulic Worksd
ідентифікатори і посилання
GeoNames 8410939
Гребля Ататюрка
Мапа
 Гребля Ататюрка у Вікісховищі

Гребля знаходиться у 23 км від Бозова, на державній автостраді D.875, що прямує від Бозова до Адияман. Найпотужніша ГЕС з 22 гребель на річках Євфрат і Тигр розроблено у рамках Проекту розвитку Південно-Східної Анатолії (тур. Güneydoğu Anadolu Projesi, GAP)), і є однією з найбільших гребель світу.

Гребля має 169 м заввишки і 1820 м завдовжки. ГЕС має загальну встановлену потужністю 2400 МВт і генерує 8900 ГВт · год електроенергії на рік[2] Загальна вартість греблі проекту склала близько US $ 1,25 млрд[3].

Гребля була зображена на зворотньому боці банкноти мільйона турецьких лір 1995-2005[4] і нової банкноти одна ліра 2005-2009 рр[5]

ГЕС

Гребля ГЕС Ататюрка є найбільшою з 19 електростанцій GAP проекту. ГЕС має вісім радіально-осьових турбін і генераторів по 300 МВт, що були поставлені Sulzer Escher Wyss і AABB Asea Brown Boveri відповідно. Монтаж турбін і генераторів здійснено німецькою компанією NOELL (сьогодні NOELL DSD). Перші два енергоблоки стали до ладу у 1992[6], в повному обсязі стала до ладу у грудні 1993 року. ГЕС може генерувати 8900 ГВт-год електроенергії на рік[7] Її потужність становить близько однієї третини від загальної ємності GAP проекту[8]

У періоди низького попиту на електроенергію, тільки одна з восьми одиниць ГЕС знаходиться в роботі, а в періоди високого попиту, всі вісім одиниць в експлуатації. Таким чином, залежно від потреби в енергії та стану об'єднаної системи, кількість води, щоб бути витрачена ГЕС може варіюватися від 200 до 2000 м³/с за один день[8].

Зрошення

Майже 4760 км² орних земель у Шанлиурфа - Харану і Мардін - Вираншехир на рівнини Харран у верхній Месопотамії на початок ХХІ сторіччя зрошуються через самопливні канали Шанлиурфа[9], що складається з двох паралельних тунелів, кожен має 26,4 км завдовжки і 7,62 м у діаметрі.[7][8]. Витрата води через тунелі становить близько 328 м³/с, що складає одну третину від загальнорічного стоку Євфрату[10] Тунелі є найбільшими в світі, з точки зору довжини і швидкості потоку, побудованого для зрошення. Перший тунель було завершено у 1995 році, а інший у 1996 році. Планується збільшити площу зрошувальних земель з 406000 га до 882 000 га[11]. В середині 2000-х перекидання води через тунелі використали для створення ГЕС Шанлиурфа.

Проекти меліорації:

  • Іригаційний канал Шанлиурфи (тунель Урфи);
  • Зрошення рівнини Шанлиурфи - Харану (більше 140 тис. га);
  • проект Мардін - Джейланпінар (зрошення рівнини Мардин - Джейланпінар - Вераншер з водосховища Ататюрк);
  • Проект Сіверек - Хильван (зрошення понад 160 тис. га рівнини Сіверек - Хильван - Вераншер з водосховища Ататюрк);
  • Іригаційний проект Бозова (зрошення району Шанлиурфа - Бозова з водосховища Ататюрк)

Дивись також

Примітки
  1. S. Malla; M. Wieland, R. Straubhaar (17 жовтня 2006). Monitoring Atatürk Dam. International Water Power & Dam Construction. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007. Процитовано 2 лютого 2008.
  2. Atatürk Dam. State Hydraulic Works. Процитовано 2 лютого 2008.
  3. ATA Group. Архів оригіналу за 19 грудня 2007. Процитовано 2 лютого 2008.
  4. Central Bank of the Republic of Turkey Архівовано 5 вересня 2009 у Wayback Machine.. Banknote Museum: 7. Emission Group - One Million Turkish Lira - I. Series Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine., II. Series Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine. & III. Series Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.. – Retrieved on 20 April 2009.
  5. Central Bank of the Republic of Turkey Архівовано 5 вересня 2009 у Wayback Machine.. Banknote Museum: 8. Emission Group - One New Turkish Lira - I. Series Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine..
    Announcement on the Withdrawal of E8 New Turkish Lira Banknotes from Circulation Архівовано 22 квітня 2009 у Wayback Machine., 8 May 2007. – Retrieved on 20 April 2009.
  6. Chapin Metz, Helen, ed. (1995). Turkey: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress. Процитовано 2 лютого 2008.
  7. Tourism net. Процитовано 2 лютого 2008.
  8. The Tigris & Euphrates Basin. Vital Facts:Water Resources and Middle East. Процитовано 2 лютого 2008.
  9. Southeastern Anatolia Becomes a Major Cotton Producing Region for Turkey. U.S. Dept of Agriculture - Foreign Agricultural Service. 28 серпня 2001. Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 3 лютого 2008.
  10. Turkey. AQUASTAT - Food and Agriculture Organization of the United Nations. Архів оригіналу за 27 лютого 2008. Процитовано 2 лютого 2008.
  11. Turkey - GAP's Irrigation Component. U.S. Dept of Agriculture - Foreign Agricultural Service. Архів оригіналу за 13 жовтня 2008. Процитовано 3 лютого 2008.

Ресурси Інтернету
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.