Григоревський Микола Костянтинович

Григоре́вський Мико́ла Костянти́нович (нар. 25 січня 1925, Одеса — пом. 8 грудня 1944, Ерчі, Феєр, Угорщина) — сержант радянської армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (24 березня 1945).

Микола Костянтинович Григоревський
Народження 25 січня 1925(1925-01-25)
Одеса
Смерть 8 грудня 1944(1944-12-08) (19 років)
Ерчі, Феєр, Угорщина
Поховання Угорщина і Друге християнське кладовище Одеси
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ Піхота
Роки служби 1944
Звання Сержант
Формування 59-а гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Микола Костянтинович Григоревський народився 25 січня 1925 року в Одесі в робітничій сім'ї. Українець. Закінчив сім класів школи. З жовтня 1941 по квітень 1944 року жив в окупації, займався підпільною боротьбою, розклеював листівки, робив дрібні диверсії. У квітні 1944 року після звільнення Одеси Григоревський був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. Брав участь у боях за Молдавської РСР і Румунії. До грудня 1944 року сержант гвардії Микола Григоревський командував кулеметним розрахунком 16-го гвардійського стрілецького полку 59-ї гвардійської стрілецької дивізії 46-ї армії 2-го Українського фронту. Відзначився під час боїв за Угорщину.

На початку грудня 1944 року батальйон, в якому служив Григоревський, вийшов до Дунаю на південь від Будапешта. У ніч з 3 на 4 грудня батальйон приступив до форсування річки. Григоревський одним з перших переправився на протилежний берег і відкрив вогонь по противнику з кулемета. У тому бою противник втратив близько 100 солдатів і офіцерів. 7 грудня Григоревський з батальйоном з ходу захопив панівну висоту, відтіснивши противника в населений пункт Барачки. 8 грудня, коли загинув командир кулеметної роти і був поранений командир сусіднього взводу, Григоревський замінивши їх собою, підняв бійців в контратаку. Під натиском противник був змушений відступити. Григоревський зі своїми бійцями захопив німецьку траншею, а потім відбив чотири контратаки. Під час останньої з них Григоревський загинув.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками, успішне форсування Дунаю і проявлені при цьому відвагу і геройство» сержант гвардії Микола Григоревський посмертно був удостоєний звання Герой Радянського Союзу. Також був нагороджений орденами Леніна і Слави 3-го ступеня.

Пам'ять

Навічно зарахований до списків особового складу військової частини. На честь Григоревського названа школа № 74 в Одесі.

8 грудня 2011 року на місці, де знаходився будинок, де він колись жив по вулиці Середньофонтанській 12 «А» в м. Одесі[1]було встановлено меморіальну табличку.[2]

Примітки
  1. http://timer-odessa.net/news/v-odesse-pochtili-pamyat-geroya-sovetskogo-soyuza-nikolaya-grigorevskogo.html
  2. Еще одно имя героя в истории Одессы

Джерела
  • Григоревський Микола Костянтинович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
  • Зайцев А. Д., Рощин И. И., Соловьёв В. Н. Зачислены навечно. Кн. 1. М.: Политиз,1990. (рос.)
  • Считать живыми! — Кишинёв: Картя молдовеняскэ, 1989. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.