Григорович Олександр Валентинович

Олекса́ндр Валенти́нович Григоро́вич (нар. 2 квітня 1979(19790402) пом. 24 липня 2014) — старший солдат Збройних сил України.

Олександр Валентинович Григорович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 2 квітня 1979(1979-04-02)
Печанівка
Смерть 24 липня 2014(2014-07-24) (35 років)
Новолуганське
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Закінчив Печанівську ЗОШ. Останні 10 років мешкав у м. Кривий Ріг, працював монтером залізничної колії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Був мобілізований на початку квітня. Старший солдат, радіотелефоніст зенітно-артилерійного взводу 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).

Загинув у бою з терористами біля селища Новолуганське, Артемівський район (Донецька область), неподалік Дебальцевого. Диверсійна група терористів під'їхала на машині до місця, де військовики набирали воду, та відкрила кулеметний вогонь. Відбиваючи атаку терористів, у бою загинули троє бійців — Олександр Григорович, Ігор Берестенко, Олександр Караченцев.

Залишилися мама, дружина та 7-річний син.

1 серпня 2014-го похований у селі Печанівка.

Нагороди та вшанування

4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[1]

У Саксаганському районі міста Кривий Ріг відкрито пам'ятну дошку Олександрові Григоровичу.

У вересні 2015-го в Печанівській ЗОШ встановлено пам'ятну дошку випускнику Олександрові Григоровичу.

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.