Григорій (Яцковський)

Направлений вчителем Олександрівського Осетинського училища.

Від 1895 — викладач Томської духовної семінарії.

1896 — інспектор Іркутської духовної семінарії.

1897 — ректор Томської духовної семінарії, в сані архімандрита.

1901 — ректор Рязанської духовної семінарії.

21 листопада 1908 — хіротонія в єпископа Козловського, вікарія Тамбовської єпархії.

13 грудня 1912 — єпископ Бакинський, вікарій Грузинської єпархії.

13 листопада 1917 — єпископ Єлисаветпольський, вікарій Тифліської єпархії.

Серпень-листопад 1917 — взяв участь у роботі Помісного собору Православної російської церкви, у числі 15 кандидатів висувався на посаду товариша голови.

17 листопада 1917 призначений єпископом Єкатеринбурзьким та Ірбитським, прибув на катедру на початку 1918. Після входу до Катеринбургу білогвардійських військ (кінець червня 1918) благословив влаштовувати вечори скорботи за забитими священнослужителями (на деяких був присутній особисто), зібрані пожертву передавав їхнім родинам.

16 лютого 1919 зустрічав у катедральному соборі О. В. Колчака.

1922 — зведений в сан архієпископа.

12 серпня 1922 арештований за звинуваченням у «антисовєтській діяльніості», звинувачений також у підтримці «контрреволюційного заколоту». У травні 1921 звинувачений у спротиві вилученню церковних цінностей. Винуватим себе не визнав.

23 січня 1923 був засуджений до 5 років позбавлення волі із суворою ізоляцією. Відбував покарання у катеринбурзькій, з 12 травня 1923 — у володимирській тюрмах.

21 липня 1925 був звільнений під умовний строк.

Після арешту митрополита Петра і вступу в управління Церквою заступника патріаршого місцеблюстителя митрополита Сергія (Старгородського) 22 грудня 1925 у московському Донському монастирі відбулася нарада 10 архієреїв, яку нібито інспірувала ОГПУ для нового розколу РПЦ. Ними створено Тимчасову Вищу Церквону Раду.

З'ясувавши, що канонічні основи для організації ТВЦР відсутні і що ТВЦР створена із порушеннями низки церковних правил, після обговорення ситації із прибулими до Нижнього Новгороду архієреями, митрополит Сергій 29 січня 1926 наклав на Григорія та всіх архієреїв, що взяли участь в організації ТВЦР, заборону у священослужінні та відсторонив їх від керування єпархіями.

15 листопада 1926 на григоріанському передсоборному засіданні зведений у сан митрополита Свердловського та Уральського ТВЦР.

21 січня 1927 архієпископ Григорій у свердловській тюрмі розмовляв із Патріаршим Місцеблюстителем митрополитом Петром Полянським, який повідомив йому, що він, митрополит Григорій, знаходиться під забороною і попередив, що здійснювана ним і його прибічниками смута не може бути терпима Православною церквою[1]. Однак митрополит Григорій залишався на обраному шляху.

1928 за станом здоров'я передав пост голови ТВЦС архієпископу Віссаріону (Зоріну) та пішов до григоріанської Свердловської єпархії, яку очолював до смерті. На правах єпархіального архієрея служив у катедральному Олександро-Невському соборі Свердловська, а після його закриття — у цвинтарній Іоанно-Предтеченській церкві.

Помер 26 квітня 1932 у Свердловську (тепер Єкатеринбург). Похований у Єкатеренбурзі з правого боку Іоанно-Предтеченської церкви.