Григор'янц Сергій Іванович

Григор'янц Сергій Іванович
рос. Сергей Иванович Григорьянц
Ім'я при народженні Сергій Іванович Григор'янц
Народився 12 травня 1941(1941-05-12) (80 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство
Діяльність дисидент, колишній політв'язень, журналіст, літературознавець
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Знання мов російська
Нагороди

World Association of Newspapers' Golden Pen of Freedom Awardd (1989)

Сайт grigoryants.ru

Сергій Іванович Григор'янц (нар.. 12 травня 1941 року, Київ, Українська РСР, СРСР) — радянський дисидент, колишній політв'язень, журналіст і літературознавець, засновник і голова правозахисного фонду «Гласність».

Біографія

Має вірменське походження.[1] Батько, Григор'янц Іван Аркадійович (Ованес Агабегович), юрист за фахом, пропав без вісті під час німецько-радянської війни. Сергій Григор'янц навчався в Київському політехнічному інституті, Ризькому училищі інженерів цивільної авіації та на факультеті журналістики МДУ.

Автор статей в Короткій літературній енциклопедії.

У 1975 році Сергій Григор'янца заарештовано КДБ та засуджено до п'яти років ув'язнення за антирадянську агітацію і пропаганду. Після звільнення в 1982—1983 роках поширював у самвидаві інформацію про порушення прав людини в СРСР. У 1983 році був знову заарештований і засуджений на сім років суворого режиму за свою правозахисну діяльність.

Після початку горбачовської перебудови був звільнений у 1987 році по амністії і відразу ж відновив правозахисну діяльність: приступив до видання журналу «Гласність», критикував комуністичну систему[2]. У травні 1989 року Григор'янц створив і очолив профспілку незалежних журналістів, до якої увійшли деякі журналісти, які представляли незалежний (самвидавський) друк в СРСР.

У травні 1988 року брав участь у створенні першої опозиційної партії в СРСР — Демократичного союзу, проте в самій партії не перебував.

У 1989 році Сергія Григор'янца нагородили міжнародною премією Всесвітньої газетної асоціації «Золоте перо Свободи».[3] У 1990-х роках систематично виступав з вимогою люстрацій, подавав до суду на КДБ, вимагав повернути вилучений у нього архів.

У січні 1995 року загинув син дисидента, 20-річний студент Тимофій Григор'янц. Його збила машина. Колеги правозахисника вважають, що це було помстою органів держбезпеки за непримиренну критику Сергієм Григор'янцем військових дій Москви в Чечні.

Сергій Григор'янц перебуває у різкій опозиції до політики Володимира Путіна, зокрема, він висловлює протести проти утисків у Росії демократичних свобод і критикував владу за війну в Чечні. Більш того, на думку Григор'янца росіян як народ практично у всьому світі вважають лиходіями: «Навіть сховавши в Москві Дениса Пушиліна, що „пішов у відставку“, з усім морем брехні, адресованим виключно нам з вами, Путін вже нічого виправити не може — практично весь світ вважає росіян лиходіями, лиходіями, як народ, як країну, з якою ні в кого не може бути нічого спільного.».

Бібліографія
  • В преддверии судьбы: Сопротивление интеллигенции. СПб., Издательство Ивана Лимбаха, 2018.
  • Тюремные записки. СПб., Издательство Ивана Лимбаха, 2018.
  • «Гласность» и свобода. СПб., Издательство Ивана Лимбаха, 2020.

Примітки
  1. ГРИГОРЬЯНЦ Сергей Иванович — Labirinth
  2. Волчек, Д. (19 листопада 2012). Фра Беато Анжелико из диссидентской квартиры. Радіо Свобода. Процитовано 25 січня 2015.
  3. About the Golden Pen of Freedom

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.