Грицько Кернеренко
Грицько Кернеренко (справжнє ім'я — Гірш бен Борух, Григорій Борисович Кернер; нар. 1863, м. Одеса — пом. 1941, м. Париж) — український письменник, поет та перекладач єврейського походження, який вважається засновником українсько-єврейської літературної традиції[1].
Грицько Кернеренко | ||||
---|---|---|---|---|
Грицько Кернеренко | ||||
Ім'я при народженні | Кернер Григорій Борисович | |||
Народився |
1863 Одеса | |||
Помер |
6 листопада 1941 Париж | |||
Громадянство |
Російська імперія СРСР | |||
Діяльність | письменник, поет, перекладач | |||
| ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Життєпис
Народився 1863 року в слободі Гуляйполе, в сім'ї заможного заводчика. Закінчив гімназію у Сімферополі, вивчав агротехніку у Мюнхенському політехнікумі. Займався господаркою у своєму маєтку в місті Гуляйполе.
Друкувався у альманасі «Складка», антологіях «Акорди», «Розвага», часописі «Літературно-науковому віснику»[2] та інших.
В 1920 р. з родиною - дружиною Ревекою Михайлівною, та трьома синами: Яківом, Віктором та Емілем, через Крим та Туреччину виїхав до Франції. З 1926 р. проживав в м. Кламар, а пізніше в Парижі.
Після окупації Франції нацистами - всі троє синів були заарештовані, поміщені в табір Compiegne, після переведені в Drancy та депортовані в табір Auschwitz де загинули.
Помер 6 листопада 1941 р. в Парижі
Був похований в колумбарії відомого кладовища Пер-Лашез (Père Lachaise) (Париж, Франція). З 1952 р. місця поховання не існує[3][4]
Твори
Літературна спадщина Грицька Кернеренка становить кілька сот віршів, поетичних перекладів, кілька коротких оповідань і казок, та одна п'єса.
- «Правдива казка». Оповідання (1886);
- «Невеличкий збірник творів Грицька Керненка» (1890);
- «Щетинник. З народного життя». Поема (1892);
- «В досужий час. Лірна поезія». Поезії (1896);
- «Цїлюще зїлля». Оповідання (1904)[5];
- «Менти натхнення». Збірник творів (1910)[6].
Грицько Керненко присвятив пам'яті Тараса Шевченка кілька своїх віршів («Роковини смерті Шевченка» (1890), «Пам'яті Шевченка» (1909) та інші)[7]. Також присв'ятив вірш пам'яті Віта Косовцов у 1899 році[8].
Перекладацтво
Переклав окремі твори Генріха Гейне, Олександра Пушкіна, Шолом-Алейхема, Ольги Чюміної, Семена Фруга, Семена Надсона, Олексія Апухтіна.
Примітки
- Йоганан Петровський-Штерн. Постання українсько-єврейської ідентичності: Йоганан Петровський-Штерн і його нова книжка
- Літературно-науковий вістник Книжка V. За май 1902 року
- М.Фролов, С.Звілінский. В пошуках Грицька Кернеренка. Генеалогічний детектив. Історична правда. Процитовано 6 листопада 2021.
- Mykhaylo Frolov, Serhii Zvilinsky. In search of Hrytsko Kernerenko, person without a profession: A genealogical mystery. UJE - Ukrainian Jewish Encounter (амер.). 7 вересня 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
- Кернеренко, Грицько. Цїлюще зїлля Літературно-науковий вістник: літ.-критич. зб. Кн. 11. Львів: З друкарні НТ ім. Шевченка, 1904 (листопад). 89-184; 65-140 с. Бібліогр.: с. 130-140.
- Записки Наукового товариства імені Шевченка
- Грицько Керненко (Григорий (Гірш бен Борух) Кернер) Вірші
- Іван Кушніренко, Володимир Жилінський. Люди Гуляйпільщини Біографічно-довідкове видання. м. Запоріжжя. «Дніпровський металург»ю 2004. 222 с.: іл. ISBN 966-7748-69-3
Посилання
- Грицько Кернеренко «Енциклопедія Сучасної України»
- М. Фролов, С.Звілінський. В пошуках Грицька Кернеренка. Генеалогічний детектив