Грищенко Микита Минович
| Микита Минович Грищенко | |
|---|---|
 | |
| Народився |
14 (27) вересня 1900 Трушки |
| Помер |
15 листопада 1987 (87 років) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | педагог |
| Alma mater | Інститут народного господарства імені Є. Бош |
| Галузь | педагогіка |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Звання | професор |
| Ступінь | доктор педагогічних наук |
| У шлюбі з | Павловська-Грищенко Марія Федорівна |
Грищенко Микита Минович (нар. 14 (27) вересня 1900, Трушки — 15 листопада 1987, Київ) — український радянський педагог, доктор педагогічних наук (з 1956 року), професор (з 1957 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1969 року).
Біографія
Народився 14 (27 вересня) 1900 року в селі Трушки (нині Білоцерківського району Київської області). У 1919–1923 роках навчався на вищих трирічних педкурсах імені Б. Грінченка в Києві, у 1923–1926 роках — на юридичному факультеті Інституту народного господарства імені Є. Бош. Член ВКП(б) з 1927 року.
Понад 50 років працював у системі народної освіти: учителем, директором школи, інспектором, директором педучилища, ректором Київського інституту соціального виховання (1930-1932), завідувачем Київського міського відділу народної освіти, начальником управління шкіл МО України, директором науково-дослідних інститутів дефектології (1948—1950) і педагогіки (1956—1958). Водночас понад 30 років працював викладачем і (з 1957 року) завідувачем кафедри педагогіки Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Помер у Києві 15 листопада 1987 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 18).
Праці
Сфера наукових інтересів: історія освіти в Україні, теорія педагогіки, педагогічна спадщина Т. Шевченка, К. Ушинського, І. Франка, А. Макаренка, Н. Крупської.
Кандидатська дисертація «Школа і педагогічна наука в роки Великої Вітчизняної війни» (рос. Школа и педагогическая наука в годы Великой Отечественной войны) (1946), докторська дисертація «Школа Української РСР в період між XVIII та XIX з'їздами Комуністичної партії Радянського Союзу (1939—1952 рр.)» (рос. Школа Украинской ССР в период между XVIII и XIX съездами Коммунистической партии Советского Союза (1939–1952 гг.)) (1954).
Автор понад 250 наукових праць, з них — 20 монографій, підручників, методичних посібників. Серед них:
- «Розвиток народної освіти на Україні за роки Радянської влади» (1957);
- «Науково-дослідна робота з питань політехнічного навчання і морального виховання» (1957);
- «Народна освіта у західних областях УРСР» (1960);
- «Книга для читання для класу допоміжних шкіл» (1960);
- «Високе покликання радянського вчителя» (1961);
- «Ленін і народна освіта в Українській РСР» (1968);
- «Дидактичні поради молодому викладачеві вузу» (1974);
- «Спадщина К. Д. Ушинського і питання педагогіки вищої школи» (1975) та інші.
Література
- Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Педагогическая энциклопедия. Том 1. Гл. ред.- А. И. Каиров и Ф. Н. Петров. М., Советская Энциклопедия, 1964.
- Шевченко Л. В. Грищенко Микита Минович // Історичний факультет Київського університету: минуле й сьогодення (1834—2004 рр.). — К., 2004. — С. 184.
- Професори Київського університету: біографічний довідник. — К., 2014.
- Енциклопедія сучасної України
- Сторінка «ГРИЩЕНКО МИКИТА МИНОВИЧ» інформаційно-бібліографічного ресурсу «Видатні педагоги України та світу» ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського