Громико Віктор Олександрович
Віктор Олександрович Громико (біл. Віктар Аляксандравіч Грамыка; 1 січня 1923, село Сенькове, Могильовський район, БССР — 10 липня 2019[1]) — білоруський художник. Почесний член Національної академії наук Білорусі (2000), професор (1981). Заслужений діяч мистецтв Білорусі (1970). Народний художник Білорусі (1991). Учасник Другої світової війни.
Віктор Олександрович Громико | ||||
---|---|---|---|---|
Віктар Аляксандравіч Грамыка | ||||
Народження |
1 січня 1923 село Сенькове, Могильовський район | |||
Смерть | 10 липня 2019 (96 років) | |||
Поховання | Східне кладовище | |||
Національність | ||||
Країна |
СРСР Білорусь | |||
Жанр | пейзаж, портрет і Q60232469? | |||
Навчання | Білоруська державна академія мистецтв | |||
Діяльність | художник | |||
Працівник | Білоруська державна академія мистецтв і Q89268322? | |||
Член | Belarusian Union of Artistsd | |||
Нагороди | ||||
|
Біографія
Закінчив Білоруський театрально-мистецький інститут (1958). В 1959—1997 викладав в Білоруській академії мистецтв. У 1962—1972 рр. та 1977—1982 рр. — голова правління Союзу художників БРСР.
Працював в станковому живописі в жанрах картини, пейзажа, портрета. Серед основних тем творчості — тема Другої світової війни. Основні праці: полотна «Солдати» (1967), «1941 рік. Над Прип'яттю» (1970), «Жінкам Великої Вітчизняної присвячується» (1972), «Пісня про мій загін» (1978), «Яблука урожаю 1941 року» (1987); портрети Янки Бриля (1968), комісара А. Ф. Юр'єва (1982), В. Бикова (1984); пейзажі «Білоруські лани» (1970), «Липень пахне травою» (1990), «Над старими окопами — тиша» (1995) та інші. Його твори знаходяться в Національному мистецькому музеї Білорусі, Музеї сучасного образотворчого мистецтва в Мінську, Могильовському обласному мистецькому музеї імені Масленікова, Третьяковській галереї в Москві.
Нагороджений медаллю Франциска Скорини (1996).
Посилання
Примітки
- Умер народный художник Беларуси Виктор Громыко. Беларусь Сегодня (ru-RU). 10 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019.