Гуаш
Гуа́ш (фр. Gouache, італ. guazzo — водяна фарба) — різновид водорозчинних фарб, які на відміну від акварелі — непрозорі через домішки крейди, свинцевих білил чи каоліну. Це досить щільні, але недостатньо міцні фарби, і при нанесенні товстим шаром осипаються, не мають блиску.
Гуа́шами також називають художні твори, виконані з застосуванням цих фарб.
Історичні відомості
Виникнення назви «гуаш» пов'язують з Францією кінця XVIII століття, хоча техніка створення цієї фарби значно старіша — вона використовувалася вже в XVI столітті в Європі.
Водорозчинні фарби відомі з Середньовіччя. Ще тоді їх використовували для створення мініатюр в рукописах.
В добу Відродження художники застосовували техніку гуаші для ескізів, картонів та інших підготовчих робіт, а також для портретних мініатюр.
Серед художників, що використовували гуаш:
- середньовічні мініатюристи
- Вінсент ван Гог
- Валентин Сєров
- Головін Олександр Якович
- Бенуа Олександр Миколайович
Застосування
Гуашшю можна працювати не тільки на папері, але і на ґрунтованому полотні, на тканині, картоні, фанері. Гуаш широко застосовується в декораційному живописі, при виконанні різних ескізів. Дуже часто використовують його для кольорових начерків.
Гуаші виготовляють з суміші кольорових пігментів і клею з додаванням білил. Гуаш зручна в роботі і, що важливо, дає можливість вносити виправлення в процесі роботи. Шар фарби середньої товщини сохне від 30 хвилин до 3 годин в залежності від вологості повітря. Домішки білил надають гуаші матову бархатистість, але при висиханні кольору дещо вибілюється (висвітлюється), що повинен враховувати художник у процесі малювання. За допомогою гуашевих фарб можна перекривати темні тони світлими. Висохле зображення, зроблене гуашшю, злегка світліше вологого, що робить складним підбір кольору. Основа також може бути чутливою до утворення тріщин, якщо накладена занадто товсто. Ця проблема може бути певною мірою ослаблена використанням товстої основи, наприклад, aquapasto.
Різновиди гуашних фарб
- Художня
Художня гуаш має як домішки цинкові білила, тому має менші криючі властивості і не така яскрава після висихання.
- Плакатна
Плакатна гуаш відрізняється від художньої більшою покриваючою здатністю і колірною насиченістю, що досягається заміною цинкових білил каоліном, менше розбілюють фарбу, і роблять її щільнішою, насиченою і звучною.
- Флуоресцентна
Для декоративних робіт і оформлення вистав випускаються флуоресціюючі гуашні фарби. Ці фарби мають здатність флуоресціювати під дією ультрафіолетових і видимих фіолетових, синіх і зелених променів. Флуоресцентна гуаш має властивість при опроміненні посилювати свою яскравість, що використовується при декораційних ефектах в темряві. Гуашеві флуоресцентні фарби розбавляють водою. Ці фарби мають низьку криючу здатність, тому рекомендується наносити їх на білу підкладку — білий ґрунт, папір тощо, що робить їх яскравішими, при цьому фарби слід наносити тонким шаром. Флуоресцентна гуаш не водостійка, тому застосовувати її поза приміщеннями не рекомендується.
Гуашеві твори
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гуаш
Ганс фон Бартельс, квіти в саду. Гуаш
Ежен Делакруа. Кінь і тигр нападник. Гуаш, Лувр, Париж.
Євген Дукер
Ганс Гофман. Руда Білка
Йоган Стурмер
Густав Солер, Бельгія. Панорамний пейзаж, гуаш.
Див. також
Посилання
- Гуаш // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.