Губаренко Ірина Віталіївна

Іри́на Віта́ліївна Губаре́нко (30 червня 1959, Харків — 10 жовтня 2004, Харків) — український композитор, театральний діяч, поетеса.

Ірина Віталіївна Губаренко
Зображення
Основна інформація
Дата народження 30 червня 1959(1959-06-30)
Місце народження Харків
Дата смерті 10 жовтня 2004(2004-10-10) (45 років)
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Україна
Професія Композитор
Освіта Харківська середня спеціалізована музична школа-інтернат (1979) і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського (1984)
Інструменти Фортепіано
gubarenko.net.ua

Життєпис

Народилася 30 червня 1959 року в Харкові, у відомій театрально-музичній родині Черкашиних-Губаренко. Великий вплив на її виховання спричинили дід — режисер, актор-«березілевець» та театральний педагог Роман Черкашин та бабуся, актриса Юлія Фоміна. Вибір музичної професії був обумовлений прикладом батьків, композитора Віталія Губаренка та музикознавця Марини Черкашиної-Губаренко.

Після закінчення в 1979 році Харківської спеціалізованої музичної школи вступила до Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського на композиторське відділення, в клас професора В. М. Золотухіна.

Могила Ірини Губаренко

Закінчивши інститут в 1984 році, прийшла працювати в Харківський театр юного глядача завідувач музичної частини, де створювала музику до вистав протягом двадцяти років. За роки роботи в театрі нею було озвучено понад 20 постановок театру[1].

У 1987 р. разом з молодими акторами ТЮГу, за участі Романа Черкашина створила студійний колектив «Бідний театр». За роки його існування поставила як режисер композицію по «Ромео і Джульєтті» В. Шекспіра, вистави «Белые розы, розовые слоны» за п'єсою В. Гібсона, «Кроткая» за повістю Ф. Достоєвського, «В ім'я твоє» (українська містерія) — власну інсценізацію повісті В. Підмогильного «Остап Шаптала», а також кілька поетичних програм. Роботи «Бідного театру» були показані в Харкові і в Києві.[2]

Крім театральної музики Губаренко написала кілька десятків романсів і пісень на власні тексти. Її перу належать симфонічна поема «Ахтамар», ряд камерних музичних творів — фортепіанні прелюдії, вокальні цикли, соната для гобоя, рок-опера «Соляріс».

З юнацького віку писала вірші і прозу, посмертно надруковані в збірці «Поэтические медитации» (Київ, 2005), а також у журналі «Соти», 2005, № 11.[2]

Останні роки життя активно займалася театральною критикою, друкувалася в газеті «Дзеркало тижня»[3] (у тому числі під псевдонімом Ірина Арнаутова[3]), журналі "Театр-кіно”. Працювала над кандидатською дисертацією на тему «Режисерські концепції ХХ століття у світлі аналітичної психології», як пошукувач кафедри теорії та історії культури Національної музичної академії України.

Померла 10 жовтня 2004 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком.

Обрані твори
  • Сонатина для гобоя з фортепіано (1979);
  • Три фортепіанні прелюдії (1982);
  • Рок-опера «Соляріс» (1981);
  • Симфонічна поема «Ахтамар» (1984);
  • Камерна опера «Ведмідь» за оповіданням А. Чехова (1989),
  • Вокальний диптих на вірші Івана Драча (1981),
  • Монолог Кассандри для мецо-сопрано і фортепіано на вірші Лесі Українки (1985);
  • Вокальний цикл на вірші Л. Кисельова «Заспівайте, сестро» (1987);
  • Три пісні на вірші Л.  Кисельова для тенора з фортепіано (1988).

Примітки
  1. Сыграть спектакль можно и без слов, а вот без музыки — трудно… - Новости Харькова | Газета ВРЕМЯ. timeua.info. Процитовано 18 квітня 2020.
  2. Вона була душею колективу. Газета "День".
  3. Страница автора. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 18 квітня 2020.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.