Гудзенко Едуард Іванович

27.04.1938 р. — народився Е. В. Гудзенко. Місце народження — Черкаси. Батьки: Євгенія Григорівна Гудзенко — мама, Іван Іванович Гудзенко — батько.

У 1947—1957 роках — навчання в Черкаській середній школі. В цей час він захоплюється малюванням і відвідує приватні заняття з образотворчого мистецтва у свого викладача креслення і малювання А. Ф. Пошиванька. Своїм духовним наставником молодий і талановитий учень вважав І. Е. Горбатова.

1957 — поступив до Кишинівського Державного художнього училища. У ці роки доля зводить учня з багатьма творчими особистостями. Зокрема — це педагоги — М. А. Ряснянський, А. А. Васильєв, А. В. Колчак, М. Р. Греку. Молодий художник проходив практику в столиці Угорщини у Корнеліу Баба.

1957—1962 — створення лінії пейзажних етюдів і натюрмортів. Найбільш відомими є «Полуниця», «Натюрморт з квітами»;

1958 — весілля з Юлією, яка була медичним працівником. Пізніше в сім'ї народилися дві дочки — Наталія та Олександра;

1960 — участь у мітингах і демонстрації в Кишиневі, проти Радянської влади. Приводом став арешт Марії Речіле і її 3-х денний допит співробітниками комітету державної безпеки;

1962 — закінчення навчання в художньому училищі. Написання серії портретів, у так званому «суворому стилі». Призначення на посаду керівника студії образотворчого мистецтва в Будинку піонерів у рідному місті Черкасах;

1966 — бере участь у виставці робіт молодих художників Української РСР. Там були представлені такі його картини — «Перці», «Соняшники». Ці твори захоплено відзначали Георгій Якутович, Тетяна Яблонська та Григорій Гавриленко.

1969 — початок утисків художника і публічна критика в Спілці художників Української РСР;

1969 − 1987 — Едуард Гудзенко трудиться над створенням лінії монументальних творів — мозаїки за мотивами народної тематики та театрального мистецтва;

1970 — експериментує і використовує при написанні картин елементи маскараду, ігрові сценічні мотиви;

1975 — написання «Автопортрета в ярмулці», який пізніше у 1980 р. був публічно висміяний;

1984 — робота над картиною — «Портрет ветерана Івана Грицая». Написана в дусі так званого «суворого стилю»;

1987 — участь у колективній виставці, яка проводилась у Черкаській галереї та була організована Спілкою художників Української РСР. Тут художник виставив практично всі свої картини. У цьому ж році виходить перший і єдиний прижиттєвий каталог творів Гудзенко.

1987 — серцевий напад і порушення нормальної роботи однієї руки;

1987 — робота над графічним автопортретом;

1990 — переїзд в село Будище, яке розташоване в 30 км від Черкас;

2005 — написання лінії живописних робіт. Сюди увійшла та остання картина Е. В. Гудзенко — «Алея спокою»;

29.08 2006 — перестало битися серце художника. Похований у селі Будище.

2007 — персональна виставка, яка офіційно стала першою, проходила в Черкаському художньому музеї. Був опублікований каталог творів Гудзенко. Видавець каталогу Н. Бабак.

2007 — виставка робіт на Арт-Київ. Організатори Український дім, журнал Art Ukraine;

2008 — персональна виставка у Національній спілці художників України. Захід відбувся завдяки зусиллям М. Бабака;

2011 — згадка про художника в популярному виданні «Українська культура 20-21 століть», як про яскравого і талановитого представника нонконформістського руху;

2014—2015 — персональна виставка творів «Мармуровому палаці» Російського музею. Куратори Світлана Швидка і Михайло Сидлін. Продюсер виставки Світлана Швидка;

2014 р. — у видавництві Російського музею Palace Edition виходить каталог робіт Гудзенко. Науковий керівник Євгенія Петрова, художній керівник видання Йозеф Киблицкий. Видавець каталогу Світлана Швидка;

2017 р. — персональна виставка в залах галереї мистецтв Зураба Церетелі, відділенні Російської академії мистецтв. Куратор і продюсер виставки Світлана Швидка.

Олександр Якимович:

"Разглядывая его картины и рисунки, невозможно догадаться о том, какая нелегкая судьба выпала на долю их создателя. В работах Гудзенко виден свободный художник в том самом смысле, который был вложен в это понятие уже мастерами Ренессанса. Художник, неутолимо жадный до зрительных впечатлений, эмоциональный и готовый выплеснуть на холст свои переживания. Глаз мастера так устроен, что он видит и драму, и комедию, и трагедию в сочетаниях оттенков цвета, видит иронию и сарказм в фактуре мазка, в соединениях форм. Его душа и разум прямо связаны с глазом, а глаз — с рукою. Свободная творческая натура, описанная в «Фаусте» Гёте, есть натура любопытная и недоверчивая, вглядывающаяся в реальную жизнь и открывающая ее скрытые, не видимые людям стороны. И он не боится. Его не захомутаешь. Нормы, запреты, каноны официальных идеологий ему не указ[2].»

• 2006 р. Журнал Національне товариство художників України «Образотворче мистецтво» Стаття: Олександр Знайдений і Олександр Федорук[5]
• 2008 р. Журнал про Антикваріат і колекціонування «Антиквар» 2008 р. Стаття: Олег Сидор-Гібелинда[6]
• 2008 р. Журнал Національного художнього музею України «Музейний провулок» Стаття: Оксана Баршинова[7]
• 2014 р. Едуард Гудзенко. 1938—2006, 264 c., Изд. Державний Російський музей, Palace Editions ISBN 978-5-93332-488-1[8];

• Офіційний сайт Едуард Гудзенко