Гузенко Сергій Олександрович

Сергі́й Олекса́ндрович Гузе́нко (нар. 16 жовтня 1987(19871016) 4 лютого 2019) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Сергій Гузенко
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 16 жовтня 1987(1987-10-16)
Павлівка, Херсонська область, УРСР
Смерть 4 лютого 2019(2019-02-04) (31 рік)
Опитне, Донецька область, Україна
Псевдо «Вовк», «Шериф»
Військова служба
Роки служби 2014-2015: 2016-2019
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 42 ОМПБ
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За зміцнення обороноздатності» (Міністерство оборони України)

Життєпис

Народився 1987 року в селі Павлівка (Верхньорогачицький район, Херсонська область). 2004 року закінчив 11 класів Самійлівської школи. Ще під час навчання активно брав участь у спортивних заходах, за що отримав псевдо «Ребров», навіть замінював вчителя фізичного виховання, коли той був відсутній — мріяв і сам стати вчителем з цього предмету. Після школи деякий час працював трактористом на фермерському господарстві у своєму селі та охоронцем-інкасатором «ПриватБанку» в Новій Каховці.

З червня 2014 по травень 2015 року проходив службу за мобілізацією. Брав участь у боях за Іловайськ, Вуглегірськ, Дебальцеве та біля ДАП[2] В грудні 2016-го підписав контракт; старший сержант, головний сержант 1-ї мотопіхотної роти 42-го батальйону «Рух опору» 57-ї бригади. З червня 2018 року мешкав у місті Берислав.

4 лютого 2019 року загинув вдень біля селища Опитне (Ясинуватський район) від кулі ворожого снайпера — прикривши собою побратима, дістав проникаюче наскрізне поранення грудної клітки з ураженням обидвох легень.

8 лютого 2018-го похований в селі Павлівка[3].

Без Сергія лишилися батько Олександр Миколайович та мама Валентина Іванівна, двоє старших братів та вагітна на той час дружина.

Нагороди та вшанування

  • орден «За мужність» III ступеня (11.02.2020, посмертно), — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4]
  • нагрудний знак НГШ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеню
  • медаль «За зміцнення обороноздатності» (Міністерство оборони України)
  • медаль «За участь у боях»
  • медаль «За незламність духу»,
  • медаль «За службу державі»
  • пам'ятний знак «Іловайськ-2014»
  • пам'ятний знак «Дебальцеве 2015»
  • нагрудний знак «57-а окрема мотопіхотна бригада»
  • медаль «Операція об'єднаних сил. За звитягу та вірність».

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.