Берислав

Берисла́в (до середини XV ст. — Вітовтова митниця; середина XV сторіччя–1784 рік — Кизикермен, Qızı Kermen, також Таванська переправа) — місто, центр Бериславського району Херсонської області.

Берислав
Герб Берислава Прапор Берислава
Свято-Введенська церква
Основні дані
Країна  Україна
Область Херсонська область
Район Бериславський район
Код КОАТУУ: 6520610100
Засноване
Статус міста з 1938 року
Населення ▼ 12 417 (01.01.2019)[1]
Площа 9 км²
Поштові індекси 74300
Телефонний код +380-5546
Координати 46°50′29″ пн. ш. 33°25′46″ сх. д.
Водойма Каховське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція Козацька
До станції 12 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 107 км
 - автошляхами 77,7 км
До Києва
 - автошляхами 573 км
Міська влада
Рада Бериславська міська рада
Адреса 74300, Херсонська обл., Бериславський р-н, м. Берислав, вул. 1 Травня, 246
Міський голова Шаповалов Олександр Миколайович

Берислав у Вікісховищі

Карта
Берислав
Берислав

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 Берислав внесено до Списку історичних населених місць України, як найдавніше поселення Херсонської області.

Географія

Пристань на правому березі Каховського водосховища, за 20 км на північний захід від залізничної станції Каховка.

Автомобільний зв'язок із Херсоном і Новою Каховкою (Автошлях E58).

Історія

Біля Берислава знаходяться кургани бронзової доби 3-2 тис. до н.е[2]

Литовсько-руське князівство

Заснований на початку XV століття князем Вітовтом як фортеця і державна митниця під назвою «Вітовтова митниця» (майже на крайньому південному сході Великого князівства Литовського).

Козацькі і кримськотатарські часи
Облога Кази-Кермена в 1695 році

У середині XV століття зайняте кримськими татарами, а в кінці XVI століття— османами, які збудували тут кілька фортець, однією з яких була Кизикермен[3] (Казикермен) для оборони Кримського ханства і Османської імперії від походів запорозьких козаків. У 1695 р. фортецю здобули козацькі полки гетьмана Івана Мазепи. Давня запорозька назва Берислава — Таванська переправа (Таванський Перевоз), що отримала назву від острова Тавань.

Російські часи
Телеграма про зречення від влади гетьмана України Павла Скоропадського. м. Київ — м. Берислав. 16 грудня 1918 р.

Після російсько-турецької війни приєднане до Росії (1774) місто значно зруйноване.

У 1775—1783 роках Казикермен був центром Казикерменського повіту. У 1784 році на руїнах Казикермена відновлено місто під нинішньою назвою.

У 1858 році для міста було створено проект герба з екзотичною символікою: в золотому щиті, на чорній горі, — червона кругла вежа, на якій стоїть дівчина в блакитному убранні; у вільному куті щита — герб Херсонської губернії. Герб мав символізувати колишню назву фортеці (османське «Кизикермен» — «Дівоча фортеця»).

Перші визвольні змагання

28 травня 1917 року у місті відбувся мітинг українців[4].

Голодомор

У міжвоєнний період Берислав мав статус селища міського типу, був адміністративним центром Бериславської селищної ради Бериславського району Одеської області.

У селищі відбувались арешти українців органами ДПУ за розповсюдження чуток про голод[5]. За даними різних джерел у місті під час Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932—1933 роках, загинуло близько 10 осіб. Встановлено імена шести. Мартиролог, укладений на підставі свідчень очевидців Голодомору, опублікований у Національній книзі пам'яті України[6].

Німецька окупація

Берислав був окупований 26 серпня 1941 р. У балках поряд з скотобойнею на півночі міста відбувалися масові розстріли у 1941—1943 рр. (більше 1200 військовополонених та 400 цивільних)[7]. Знищення євреїв тривало у вересні-жовтні 1941 р.[8], потім настала черга віськовополонених. Також відбувалися окремі групові розстріли у ближніх селах. Поряд з Бериславом було створено концтабір для військовополонених[9], який містив близько 4000 ув'язнених. Бургомістром міста був призначений етнічний німець Йосип Йосипович Фальман, колишній бригадир, про якого у населення залишилися переважно добрі спогади[10]. Під час відступу у листопаді 1943 р. німці примусово евакуювали більшість населення, яка повернулася після визволення.

Економіка

Берислав має розвинуту промисловість: механічний, масло-сироробний заводи, промкомбінат (виробництво цегли, черепиці та інших будівельних матеріалів), харчокомбінат.

У районі — посіви зернових (головним чином пшениці), виноградарство, розведення м'ясо-молочної худоби, рибальство.

У січні 2018 року, запрацювала перша у місті сонячна електростанція потужністю 8,2 МВт. Більше 30 тис. сонячних модулів генеруватимуть близько 10 МВт*год «чистої» електроенергії у рік.[11]

Освіта і культура

Берислав має розвинену систему освітніх закладів — дошкільних, шкільних, позашкільних і навіть декілька вишів І—ІІ рівнів атестації[12].

У місті діє 3 дитсадки № 3 (вул. 1 Травня, 238), № 4 (вул. Введенська, 95а), і № 5 (пров. Севастопольський, 1).

Школи Берислава:

  • Бериславська ЗОШ І-ІІІ ст № 1 (вул. 1 Травня, 266);
  • Бериславська ЗОШ І-ІІІ ст № 3 (вул. 1 Травня, 236);
  • Бериславська ЗОШ І-ІІ ст № 4 (вул. Херсонська, 163);
  • Бериславська ЗОШ І-ІІ ст № 5 (вул. Шкільна, 49).

Також у місті діє міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вул. 1 Травня, 227).

Бериславські заклади позашкільної освіти:

  • Районна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа імені В. К. Сергєєва (вул. Шевченка, 20);
  • Станція юних техніків (вул. Шевченка, 8);
  • Центр юнацької та дитячої творчості м. Берислав (вул. 1 Травня, 205).

Вищу освіту в місті можна здобути в:

  • Комунальний заклад «Бериславський медичний коледж» (вул. 1 Травня, 173);
  • Комунальний вищий навчальний заклад «Бериславський педагогічний коледж» (вул. Слобідська, 45);
  • Бериславський професійний аграрний ліцей, с. Червоний Маяк (вул. Центральна, 22).

Головним закладом культури міста і району є Бериславський районний будинок культури.

У місті діє декілька бібліотек.

Зберігачем народної пам'яті Бериславщини є Бериславський історичний музей (вул. Воскресенська, 2).

Пам'ятки історії та культури
Каплиця братської могили

Поблизу Берислава розташовані важливі об'єкти української культурної спадщини — Кам'янська Січ та могила кошового отамана Костя Гордієнка, Григоріє-Бізюків монастир та залишки фортеці Тягинь. Збереглась братська могила героїв Кримської війни 1853—1856 р. з меморіальною каплицею.

У 1996 р. на місці Кизи-Кермена встановлено пам'ятний знак на честь здобуття фортеці козаками у 1695 р.

Цінна історико-архітектурна пам'ятка у Бериславі — дерев'яна Свято-Введенська церква, заснована у першій половині (XVIII ст.). Тоді вона стояла у фортеці Переволочній, на місці переправи через Дніпро. В 1782 році, після кримської війни, церкву було переправлено у Берислав[13] (за легендою, її сплавили на плотах по Дніпру) і встановлено біля пристані. Згодом її ще раз перенесли на нове місце, де вона стоїть і дотепер. У наш час — це діючий храм УПЦ МП[14].

Також, у Бериславі існує пам'ятник захисникам незалежності України, відкритий у 2016 році[15][16].

Населення

Національний склад населення (за результатами перепису 2001 року): українці — 89.4 %, росіяни — 8.7 %, цигани — 0.5 %

Таблиця зміни чисельності населення
Рік1897195919701979198920012016
Чисельність 12 149 10 507 14 587 16 337 17 523 15 455 12 828
Мовний склад населення (2001)
українська моваросійська
89,53 % 10,11 %

Цікавий факт
  • У 1890 році місто відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустанзі» (англ. Through Russia on a Mustang).[17]

Галерея

Люди
  • Кучер Володимир Петрович — директор комунального закладу «Бериславський медичний коледж», заслужений працівник освіти України[18].

У місті народилися

Див. також

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 1 жовтня 2019.
  3. Тимченко В. М. Таванська переправа на Дніпрі у XVI—XVII ст. (за даними археологічних та писемних джерел)/Археологічні відкриття в Україні 2001—2002 рр. К., 2003 ISBN 966-650-078-7
  4. Херсон. Хроніка подій 1917 року. Упорядник Орлова З. С. // Довідка державного архіву Херсонської області. — С. 4
  5. Державний архів Херсонської області ф. Р — 4033, оп.7, спр.612
  6. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Херсонська область. — Херсон: Наддніпрян. правда, 2008. — с. 247
  7. https://prosvita-ks.co.ua/narisi-z-istoriyi-berislavshchini-vipusk-9/z-aktu-pro-zlochinstva-nimecko-fashistskih-zagarbnikiv-u
  8. https://prosvita-ks.co.ua/geyko-s-tragediya-yevreyiv-beryslavshchyny
  9. https://prosvita-ks.co.ua/reshetnykov-v-peklo-beryslavskogo-konctaboru
  10. https://prosvita-ks.co.ua/gryshenko-v-burgomistr-falman
  11. В Бериславі ввели в експлуатацію фотоелектричну сонячну електростанцію потужністю 8,2 МВт. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 30 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
  12. Інформація на сайті Херсонської обласної державної адміністрації[недоступне посилання з червня 2019]
  13. Інгульський степ. Збірник / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 456 с.
  14. Введенська церква у Бериславі на сайті «Дерев'яні храми України»
  15. Пам'ятник захистникам незалежності України відкрили у Бериславі
  16. Допис Користувача Вадим Чепурной у мережі Facebook
  17. Through Russia on a mustang. archive.org. Процитовано 24 серпня 2017.
  18. Указ президента України № 731/2019

Джерела
  • Паталах О. Відлуння Великого Степу. Історія Північного Причорномор'я в особах. — Херсон : Наддніпряночка, 2009. — 200 с.
  • УРЕ

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.