Гулямов Богдан Святославович

Богдан Святославович Гулямов (нар. 6 липня 1970, Дніпропетровськ) — український спортивний функціонер. Президент баскетбольного клубу «Будівельник». Протоієрей Православної церкви України. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

Богдан Гулямов
Народився 6 липня 1970(1970-07-06) (51 рік)
Дніпропетровськ, УРСР, СРСР
Громадянство  Україна
Діяльність протоієрей, спортивний функціонер
Alma mater Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Нагороди
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України

Життєпис

Богдан Гулямов народився 6 липня 1970 року у Дніпропетровську в сім'ї робітників. Закінчив дніпропетровську середню школу №12 з поглибленим знанням англійської мови та географії. Тоді ж почав займатися баскетболом у дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву з баскетболу №5, яку закінчив 1987 року в званні кандидата в майстри спорту СРСР за перше місце в юнацькому чемпіонаті СРСР серед гравців 1969-70 років народження[1].

З 1987 року по 1992 рік — навчався у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті і закінчив факультет «Теплогазопостачання і вентиляції»[1].

У листопаді 1987 року був учасником Відкритого чемпіонату Скандинавських країн в Гельсінкі, де його команда посіла перше місце. У 1990 році отримав звання майстра спорту СРСР[2][1].

Розпочав трудову діяльність в 1991 році в студентському проектно-конструкторському бюро. З липня 1999 року був провідним фахівцем із зовнішньоекономічних зв'язків в представництві компанії «Енерголінк Технолоджіз ЛЛС» в Києві[1].

У 1999 році був обраний Президентом Дніпропетровської обласної федерації тенісу. З 2003 року є головою дніпропетровської обласної громадської організації «Баскетбольний клуб „Дніпро“» і президентом жіночого баскетбольного клубу «Дніпро»[1].

У січні 2009 року став президентом київського баскетбольного клубу «Будівельник». Під керівництвом Гулямова команда завойовувала Кубка УБЛ 2009 року, тричі здобувала чемпіонство України (2011, 2013, 2014), тричі є володарем Кубка України (2012, 2014 року, 2015) та доходила до півфіналу Кубка Європи УЛЄБ 2012/13[1][3][4].

Духовний шлях

У 2011 році навчався на факультеті додаткової освіти Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету за програмою підвищення кваліфікації «основи православ'я».

У січні 2017 року Гулямов був висвячений в сан диякона і призначений кліриком храму Святителя Іоанна Златоуста в селищі «Золоті ключі».

26 листопада 2017 був висвячений в сан ієрея[1].

14 грудня 2018 року у відповідь на написане напередодні прохання отримав від Святійшого Патріарха Константинопольського Варфоломія Патріаршу Грамоту про прийняття до юрисдикції Вселенського Патріархату: «…ми прийшли до рішення через цю Патріаршу Грамоту прийняти Вас до юрисдикції нашого Святішого Апостольського і Патріаршого Вселенського Престолу, звільняючи від усякої відповідальності, або звинувачення, або іншого покарання, яке може бути накладене на Вас якимось церковним органом, і приймаючи все те, що Ви робили відповідно до своїх обов'язків».

15 грудня 2018 року як представник Вселенського Патріархату взяв участь в Об’єднавчому Соборі, на якому було ухвалено рішення про заснування Православної Церкви України та обраний її Предстоятель — Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній (Думенко).

7 січня 2019 року взяв участь в урочистих богослужіннях та заходах у Константинополі (Стамбулі), приурочених до надання Томосу про автокефалію Православній Церкві України. [5]

2018 року закінчив Харківську духовну семінарію і отримав базову вищу освіту за спеціальністю «православне богослов’я (теологія)» та здобув кваліфікацію бакалавра православного богослов’я (теології).

У 2017–2019 роках отримав другу вищу освіту в магістратурі Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова за освітньою програмою «Сучасне християнське богослов'я» та здобув ступінь вищої освіти магістр за спеціальністю «богослов», кваліфікацію «викладач богословських дисциплін».

З 2014 року був пошукачем кафедри культурології (з вересня 2018 року— богослов'я та релігієзнавства) НПУ імені М.П.Драгоманова.

З вересня 2019 року — голова Редакційної ради та постійний автор журналу «Український церковний вісник Помісна Церква» – офіційного видання Київської Митрополії Православної Церкви України. [6]

У травні 2021 року захистив дисертацію «Християнський гуманізм соціальної доктрини Константинопольського патріархату» на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук (PhD) із спеціальності 09.00.14 — богослов'я.

Творча діяльність

Автор книги «Логос vs Матриця. Віра Церкви та гіпотеза симуляції». Книга сучасною мовою розповідає про два головних твердження християнства: вчення про Воплочення і вчення про Пресвяту Трійцю. Автор викладає християнське віровчення, спираючись на церковне Передання — біблійне і святоотцівське вчення, Символ віри та визначення Вселенських Соборів, літургічні тексти Православної Церкви, а також на наукові дослідження сучасних православних богословів та біблеїстів.[7]

Постійний автор інтернет-видання «Лівий берег», де з 2019 року публікуються аналітичні тексти та публіцистика прот. Богдана Гулямова, присвячені актуальним проблемам церковного життя України. [8]

Нагороди та звання
  • Заслужений працівник фізичної культури і спорту України — за вагомий особистий внесок у вирішення питань соціального захисту дітей, створення сприятливих умов для всебічного розвитку кожної дитини, формування у дітей високих духовних і моральних якостей, високу професійну майстерність (21 травня 2008 року)[9]
  • Орден преподобного Нестора Літописця УПЦ I ступеня (13 червня 2011)[1]
  • Орден Святителя Миколи Чудоторца УПЦ (11 січня 2012)[1]
  • Орден преподобного Іллі Муромця УПЦ II ступеня[1]
  • Орден Святителя Мелетія (24 червня 2013)[1]
  • Орден Святителя Миколи Чудотворця — За заслуги перед УПЦ і благодійністю (11 січня 2013)[1]
  • Орден Святителя Феодосія Чернігівського УПЦ (10 червня 2015)[1]
  • Орден Христа Спасителя УПЦ КП — за відродження духовності в Україні та утвердження Помісної православної Церкви (4 липня 2016)[1]
  • Орден Святого Гроба (2018)[10]
  • Медаль Харківської єпархії УПЦ святителя Афанасія (6 листопада 2017)[1]

Примітки
  1. Биография. БК Будивельник. Процитовано 20 травня 2019.
  2. МУРЗИН: «Проведем работу с фанами». sport.ua. 26.11.2007. Процитовано 20 травня 2019.
  3. 20 самых влиятельных людей в украинском баскетболе. obozrevatel.com. 08 января 2012. Процитовано 20 травня 2019.
  4. Двадцать самых влиятельных людей в украинском баскетболе. Часть №2. isport.ua (рос.). 7 січня 2012. Процитовано 20 травня 2019.
  5. Мирний візит Митрополита Київського Епіфанія до Вселенського Патріарха Варфоломія. Підписання та вручення Томосу про автокефалію Української Церкви. PCU (укр.). 5 січня 2019. Процитовано 1 жовтня 2021.
  6. Вийшло друком ще одне офіційне видання – Український церковний вісник «Помісна Церква». PCU (укр.). 3 жовтня 2019. Процитовано 1 жовтня 2021.
  7. Логос vs Матрица. Вера Церкви и гипотеза симуляции. Дух і літера (ua). Процитовано 1 жовтня 2021.
  8. Протоиерея Богдана Гулямова - Блоги на портале LB.ua. LB.ua. Процитовано 1 жовтня 2021.
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №468/2008. president.gov.ua. 21 травня 2008. Процитовано 20 травня 2019.
  10. Клирик Днепропетровской епархии удостоен ордена креста Святого Гроба. eparhia.dp.ua. 27.09.2018. Процитовано 20 травня 2019.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.