Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

В будинку сучасного педагогічного університету на початку ХХ століття містився Київський торговельний університет (в інших джерелах Торговельна школа). Всередині 1920 року в Києві діяло кілька вищих навчальних закладів гуманітарного спрямування — університет імені Святого Володимира та Український університет, організований у роки Української Народної Республіки, Вищі жіночі курси та два народні університети — український і російський.

Управління вищих шкіл м. Києва 15 липня 1920 р. ухвалило створити на базі Київського університету Св. Володимира та Вищих жіночих курсів Київський вищий інститут народної освіти (КІНО), якому радою професорів було присвоєно ім'я видатного українського вченого, культурного і громадського діяча М. П. Драгоманова. Першим директором інституту був український математик, педагог К. М. Щербина. Згодом, у тому ж році, в інститут були влиті народні університети, географічний, Фребелівський та вчительський інститути, а також приватні жіночі педагогічні курси.

Спочатку в складі КІНО було два факультети: шкільний і дошкільний. Третім став лікувально-педагогічний факультет, відкритий ще восени 1919 р. при Вищих педагогічних курсах 2-го Товариства професорів і навчателів і повністю включений до складу ІНО розпорядженням УВШ від 31 серпня 1920 р.

Навчально-матеріальною базою, на якій розпочав свою роботу КІНО, було приміщення колишнього університету Св. Володимира та частина приміщень, що раніше належали інститутам, зокрема кабінети, лабораторії та бібліотека.

10 липня 1933 р. питання про систему підготовки педагогічних кадрів і мережу педзакладів на 1933/1934 навчальний рік обговорювалося і вирішувалося колегією НКО УРСР. Було запроваджено нову систему і визначено номенклатуру профілів підготовки педагогічних кадрів. Замість інститутів соціального виховання і педагогічних інститутів професійної освіти (КІПО) було створено єдиний тип вищого педагогічного навчального закладу — педагогічний інститут.

Так у 1933 р. утворився Київський педагогічний інститут. На початок 1933/1934 навчального року він мав такі відділи: математичний, фізичний, хімічний, географічний, біологічний, історичний, мовно-літературний, дошкільний, педагогічний, шкільно-педагогічний, позашкільний, комуністичного дитячого руху, на базі яких наступного року було створено факультети — історичний, мовно-літературний, фізико-математичний, біохімічний (існував до 1938 р.), географічний. У червні 1936 р. інститутові присвоюється ім'я О. М. Горького[2]. Тоді ж було відкрито вечірній відділ.

У 1945-53 роках інститут (директори — доценти Павло Романович Чамата, І. Д. Золотоверхий) мав вісім факультетів: 

— історичний; 

— філологічний з двома відділами — української та російської мови і літератури; 

— іноземних мов з трьома відділами — англійської, німецької, французької; 

— фізико-математичний; 

— географічний; 

— біологічний, дефектологічний; 

— педагогічний.

У 1956 р. до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка було переведено історичний і природничо-географічний факультети.

В 1960-ті роки за ректорства академіка АПН СРСР, проф. М. М. Підтиченко в інституті було введено п'ятирічний строк навчання.

В 1972 році відновлено природничо-географічний факультет.

У 1986 р. відкрито Переяслав-Хмельницьку філію інституту з трьома факультетами — філологічним (з відділенням української і російської мови і літератури), педагогічним (з відділенням дошкільної педагогіки і психології, педагогіки початкового навчання) і фізичного виховання, де на денному відділенні навчається 1291 студент і на заочному — 945. У 1990 р. на 51 кафедрі інституту з-поміж 705 викладачів працювало 46 професорів та докторів наук (7 % від загального числа і 372 доценти, кандидати наук (53 %)).

З осені 1989 року колектив вишу став активно домагатися повернення інститутові несправедливо відібраного в середині 20-х років імені Михайла Петровича Драгоманова. Це питання постійно стало порушуватися на зборах викладачів і студентів, засіданнях ради інституту і рад філологічного, історичного, педагогічного та інших факультетів й у статтях в періодичній пресі.

Усі ці вимоги й акції завершилися перемогою справедливості: в 1993 році інститутові було повернуто ім'я видатного українського вченого-енциклопедиста, борця за вільну українську школу М. П. Драгоманова.

1. 1834 — «особливий виховний заклад» при Київському університеті Св. Володимира;
2. 1920 — Київський інститут народної освіти імені М. П. Драгоманова;
3. 1936 — Київський педагогічний інститут імені Горького;
4. 1991 —Київський Державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова;
5. 1993 — Український Державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова;
6. 1997 — Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова.

Університет має 6 навчальних корпусів, наукову бібліотеку на 8 читальних залів, 7 гуртожитків, спортивний комплекс з басейном та ігровими залами, комп'ютерні класи, інтернет-кафе, буфети та їдальні.

• 
  гуманітарний корпус (вулиця Тургенєвська, 8/14)
• 
  спортивний комплекс (вулиця Тургенєвська, 3/9)
• 
  Головний корпус на вул. Пирогова, 9

Хор студентів педагогічного університету ім. Драгоманова

Структура Національного педагогічного університету імені Михайла Петровича Драгоманова у 2017/2018 навчальному році налічує 18 факультетів[3].

• Вечірній факультет
• Інженерно-педагогічний факультет
• Факультет математики, інформатики і фізики
• Факультет іноземної філології
• Факультет історичної освіти
• Факультет корекційної педагогіки та психології
• Факультет магістратури, аспірантури і докторантури
• Факультет мистецтв
• Факультет педагогіки та психології
• Навчально-науковий інститут неперервної освіти
• Факультет політології та права
• Факультет природничо-географічної освіти та екології
• Факультет української філології та літературної творчості імені А. Малишка
• Факультет фізичного виховання та спорту
• Факультет філософії та суспільствознавства
• Факультет соціально-економічної освіти та управління
• Факультет психології

Національний Педагогічний університет імені М. П. Драгоманова є активним суб'єктом європейського освітнього простору[4].

• Університет уклав понад 70 угод про співробітництво з провідними вищими навчальними закладами і науковими центрами;
• Щороку понад 200 викладачів та студентів університету проходять стажування в зарубіжних партнерських вишах, освітніх і дослідницьких центрах;
• Викладачі НПУ імені М. П. Драгоманова беруть активну участь в різноманітних міжнародних конференціях, симпозіумах, літніх школах, «круглих столах» і інших наукових і науково-практичних заходах;
• Кожного місяця в університеті проходить 2-3 міжнародні конференції, або семінари;
• На сьогодні в університеті виконується близько 30 міжнародних проектів;
• В університеті навчається понад 400 іноземних студентів із 26 країн світу;
• Університет є індивідуальним членом Європейської Асоціації університетів, Міжнародної Асоціації університетів, Євроазійської Асоціації університетів.

• Анісімов Олександр Леонідович — український журналіст, києвознавець.
• Безсмертний Роман Петрович — український політик.
• Байрак Оксана Іванівна — український кінорежисер.
• Богомолець Ольга Вадимівна -— українська лікарка, політик, громадський діяч, співачка.
• Боєчко Василь Дмитрович — український історик та дипломат.
• Буринська Ніна Миколаївна — український педагог, методист хімії, доктор педагогічних наук (1989), професор (1991), заслужений учитель України (1984).
• Глазовий Павло Прокопович  — український поет-гуморист і сатирик
• Гольдберг Августа Миронівна — перший доктор психологічних наук в Україні.
• Довганич Іван Іванович — український дипломат.
• Дробович Антон Едуардович — голова Українського інституту національної пам'яті.
• Корець Микола Савич — доктор педагогічних наук.
• Костенко Ліна Василівна — українська письменниця, поетеса-шістдесятниця
• Лещинський Ростислав Самуїлович — міжнародний гросмейстер, чемпіон Європи з міжнародних шашок 1977 року.
• Лосєва Любов Максимівна — мовознавець, діалектолог, доктор філологічних наук (1970), професор (1973).
• Марченко Оксана Михайлівна — українська телеведуча
• Мустафін Олексій Рафаїлович — український журналіст.
• Петраускас Андрій Вальдасович — український археолог.
• Петраускас Олег Валдасович — український археолог.
• Реєнт Олександр Петрович — дослідник історії України XIX—XX ст.
• Синьов Віктор Миколайович — видатний український вчений в галузі корекційної педагогіки, юридичної і спеціальної психології.
• Соляник Володимир Іванович — український піаніст-віртуоз, народний аритст України.
• Стрельський Геннадій В'ячеславович — український історик.
• Трубайчук Анатолій Фотійович — український історик.
• Хромець Віталій Леонідович — український релігієзнавець.
• Цимбал Петро Васильович — український юрист.
• Чижов Ігор Валерійович — український журналіст.‎
• Яковенко Петро Георгійович — український культуролог, журналіст.‎
• Соболевський Владислав Юрійович — український військовий і політичний діяч, начальник штабу полку «Азов», заступник начальника штабу політичної партії «Національний Корпус»

Серед почесних професорів університету — колишні президенти України Леонід Кравчук та Віктор Ющенко, Євген Березняк — «Майор Вихор» — *Герой України, рятівник Кракова, Рудольф Шустер — колишній президент Словаччини, Хансюрген Досс — колишній депутат німецького парламенту, Адальберт Лота — колишній почесний геренальний консул Австрії в Німеччині[5], Аксель Гаас – керуючий партнер компанії Аренд Процессаутомаціон[5], Моріц Гунцінґер — відомий спеціаліст з паблік рілейшнз, Гаральд цур Гаузен, німецький медик і учений, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини, Ульріх Вальтер — німецький учений, 5-й астронавт ФРН.

• Савченко Олександра Яківна — український педагог, головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту педагогіки, віце-президент, академік Національної академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, почесний професор багатьох вишів України.

• Щербина Костянтин Мусійович (1909—1919, 1920)
• Грищенко Микита Минович (1930—1934)
• Філіпов Олексій Михайлович
• Чамата Павло Романович (1946—1951)
• Золотоверхий Іван Демидович (1951—1956)
• Підтиченко Марія Максимівна (1956—1970)
• Романовський Олексій Корнійович (1970—1973)
• Шкіль Микола Іванович (1973—2003)
• Андрущенко Віктор Петрович (2003—)

За даними журналу «Деньги», Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова займає 5-е місце в рейтингу роботодавців України^{[джерело?]}.

Сайт НПУ імені Драгоманова http://www.npu.edu.ua/ посів третє місце у рейтингу інформативності вебсайтів вищих навчальних закладів, складеному 19 грудня 2014 року громадянською мережею ОПОРА[6].

• Наукова бібліотека Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова
• Бех Володимир Павлович — перший проректор.

• Андрущенко В. П. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 322. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Історичний календар (про університет імені Драгоманова за 185 років та життя і творчість Михайла Петровича). Упорядник Віктор Жадько.- К.,2015. -808 с.
• До 180-річчя від дня заснування Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (1834) // Дати і події, 2014, друге півріччя: календар знамен. дат № 2 (4) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 136—138.

• www.npu.edu.ua — Офіційний сайт НПУ ім. М. П. Драгоманова
• Про університет на освітньому порталі
• Структура університету
• Університет на мапі Києва
• НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА | Електронна бібліотека «Українка»