Будівельник (баскетбольний клуб)

• «СКІФ»  — 1945—1962
• «Строітєль»  — 1962—1989
• «Будівельник» з 1989 року

1945 року в Києві на базі Інституту фізкультури була створена команда СКІФ під орудою Володимира Шаблінського[1]. Протягом 13 років команда, що збирала свій склад переважно зі студентів, виступала в категорії «Б» чемпіонату СРСР, піднявшись в елітний дивізіон у 1958 році, коли колектив виграв чемпіонат України. У 1962 році команда була взята під опіку тресту «Київміськбуд-4»[2], й отримала сучасну назву «Будівельник». У тому ж році «будівели» вперше піднялися на п'єдестал союзної першості, вирвавши «бронзу» в боротьбі з тбіліським «Динамо» (до речі, володарем Кубку європейських чемпіонів того ж сезону). З того часу клуб практично не покидав першої трійки чемпіонату країни. У той час за «Будівельник» виступали такі майстри як Віталій Ковянов, Альберт Вальтін, Володимир Стремоухов, Микола Погуляй, Вадим Гладун, Леонід Поплавський, Юрій Виставкін, Анатолій Поливода[3], . Надалі гравці «Будівельника» регулярно викликалися в збірні СРСР.

1974 року, після чергових бронзових медалей, керівництво було змушене піти на серйозну кадрову реформу, й змінити багаторічного головного тренера команди Володимира Шаблінського на Олександра Клименка. Ще за три роки на чолі команди став її колишній гравець Вадим Гладун, котрому в поміч був відряджений Володимир Шаблінський. У тому ж сезоні новий головний тренер втретє привів клуб до срібних нагород.

У 1980-х «Будівельник» залишався найкращою українською командою Союзу. 3 листопада 1981 року команда дебютувала у міжнародних єврокубкових змаганнях у Кубку володарів кубків проти румунського «Динамо» з Бухареста[4]. Цей період запам'ятався яскравим сузір'ям гравців, котре зібрав в Києві славнозвісний тренер Борис Вдовиченко. Під його керівництвом у «Будівельнику» діяла, мабуть, найкраща зв'язка центрових європейського баскетболу — Олександр Білостінний і Володимир Ткаченко. Поряд з ними грали Олександр Волков і Володимир Рижов, саме Вдовиченко запросив у команду Романа Рижика і Андрія Підковирова. До тріумфального сезону 1988/89 рр. «будівели» встигли ще тричі завоювати срібні і двічі бронзові медалі чемпіонатів СРСР[5],. Двічі поспіль (у 1981 і 1982 роках) шлях до чемпіонства киянам закривали московські «армійці». Траплялися і провали, як це сталося в сезоні 1987-88 (8-е місце). Це десятиріччя прикметне для «Будівельника» ще й дебютом на євроарені: 1982 року команда стартувала в Кубку Корача . Після цього кияни брали участь в єврокубках практично щорічно.

1987 року керівництво клубу запрошує на тренерський місток Віктора Боженара. Той сезон увінчався для команди черговим третім місцем у першості. Перед наступним чемпіонатом кияни значно підсилили свій склад: у команду з московського ЦСКА повернувся новоспечений олімпійський чемпіон Олександр Волков, з'явились центрові Долгов і Шевченко, форвард Левицький, захисник Євген Мурзін.

Чемпіонат СРСР у сезоні 1988/89 став «золотим» для «Будівельника». У фіналі союзної першості кияни зійшлися з грізним каунаським «Жальгірісом», в якому виблискували славнозвісні Рімантас Куртінайтіс та Арвідас Сабоніс. Перший поєдинок фінальної серії до двох перемог, що відбувся в Києві, окреслив перевагу української команди. Друга зустріч, цього разу на каунаському паркеті, до фінальної сирени тримала в напрузі трибуни. І саме цьому поєдинку довелося стати одним з найскандальніших в історії чемпіонатів СРСР. На останній секунді зустрічі, за рахунку 87:87, Олександр Волков наважився на неймовірний кидок майже з центру майданчика — водночас із фінальною сиреною м'яч залетів у кільце, практично ознаменувавши перше чемпіонство «Будівельника»[6]. Одначе по-іншому розсудили арбітри зустрічі, які не зарахували чистий кидок Волкова. У призначеному овертаймі литовці перемогли 98:93, що означало продовження «золотої серії». Одначе поданий головним тренером киян протест у Держкомспорт після довгих розслідувань, дискусій та суперечок все ж задовольнили, а «Будівельник» отримав заслужене «золото»[7] .

Наступний видатний етап в історії «Будівельника» припав на початок 1990-х років, коли столична команда не знала собі рівних у нещодавно організованому баскетбольному чемпіонаті незалежної України. Вже 1991 року команда дебютувала в міжнародних єврокубкових змаганнях, представляючи незалежну державу, проти скромного румунського баскетбольного клубу з передмістя Бухаресту — Динамо Орадя[8]. Тоді кияни здобули важливу історичну перемогу з просто розгромним рахунком 113:67. Однак гра могла навіть не початися, оскільки через проблеми з системою охолодження в Палаці спорту ФІБА могла заборонити проведення гри. Однак на допомогу прийшло керівництво педінституту, яке надало приміщення. З 1992 по 1997 роки київський клуб був справжнім гегемоном української першості, шість разів поспіль вигравши золоті нагороди. У цей час у складі команди грали такі відомі виконавці як Григорій Хижняк, Леонід Яйло, Олександр Лохманчук, Євген Мурзін, Віталій Потапенко, Ігор Харченко та інші.

Зломити найсильніший клуб України змогли тільки серйозні фінансові проблеми — відтік висококласних гравців зі збіднілого клубу моментально відбився на його турнірній долі. Починаючи з 1998 року, коли, поступившись у фіналі чемпіонату одеській БІПА-Моді, «Будівельник» взяв «срібло», кияни більше не пробивались в фінали української першості, а іноді навіть не потрапляли до плей-оф. Кілька років клуб існував лише на ентузіазмі окремих гравців та тренерів (зокрема в цей важкий період з командою працював тренер Євген Мурзін, гравці Олександр Лохманчук, В'ячеслав Євстратенко, Леонід Стефанишин та ін.).

Ситуація змінилася в 2006 році, коли на допомогу знаменитому клубові прийшли комерційні структури, й президентом «Будівельника» став Богдан Гулямов. За його ініціативи, у сезоні 2008/09 команда взяла участь у єдиному розіграші чемпіонату Української баскетбольної Ліги. Цей сезон був ознаменований приходом у клуб нової команди менеджерів і відомого литовського спеціаліста Рімантаса Грігаса. Після цих призначень, створивши вдалий симбіоз добротних українських та іноземних гравців, «Будівельник» знову заслужив статус одного з найсильніших клубів країни. У сезоні 2008/09 кияни виграли Кубок УБЛ, ставши другою командою Ліги. З сезону 2009/10 «Будівельник» виступає в об'єднаній українській Суперлізі. У тому сезоні клуб виграв регулярний чемпіонат Суперліги і вийшов до фіналу першості, у вирішальній серії поступившись 2:3 «Азовмашу». А вже за рік, залучивши на тренерський місток іспанського спеціаліста Хосе Марія Беррокаля, «Будівельник» виграв перше з 1997 року національне «золото» — у фінальній серії до 4 перемог з рахунком 4:3 був подоланий БК «Донецьк», що мав перевагу власного майданчика. В тому ж сезоні «будівели» стали першою українською командою, що пробилася до чвертьфіналу Єврокубку УЛЄБ.

Цей результат був перевершений за два роки. Після зміни тренера і невдалого виступу у сезоні 2011/12, з чемпіонського складу зразка 2011 року в «Будівельнику» залишився лише центровий Михайло Анісімов. Натомість влітку 2012 під оруду латиського тренера Айнарса Багатскіса були запрошені досвідчені форварди Артур Дроздов і Дайнюс Шаленга. Разом з досить молодим легіонерським складом кияни спромоглися дістатися півфіналу Єврокубку, у першому раунді плей-офф вибивши «Спартак» (Санкт-Петербург), що вважався фаворитом турніру. В півфіналі український був зупинений іспанським «Більбао». Одночасно в Суперлізі «Будівельник» упевнено виграв регулярний чемпіонат і, у фінальній серії здолавши «Азовмаш» з рахунком 4:3, завоював восьме звання чемпіона України.

Сезон 2013/14 також вийшов для команди успішним. У далеко не найсприятливіших умовах (команда Багатскіса змушена була грати домашні матчі стадії 1/16 і чвертьфіналу в литовському Каунасі), кияни добилися виходу в чвертьфінал Єврокубка в Белграді, де після запеклої боротьби столична команда поступилась правом грати в півфіналі сербській «Црвені Звезді». Проте на внутрішній арені «Будівельнику» знову не було рівних. У лютому 2014 «будівельники», обігравши «Донецьк» вчетверте у своїй історії виграли національний Кубок, а в травні тріумфували вже в чемпіонаті України, здобувши свій дев'ятий титул в чотириматчевій фінальній серії проти «Хіміка». Даріуш Лавринович став найціннішим гравцем Суперліги 2013/14, а захисник команди Яніс Стрелніекс був визнаний кращим захисником чемпіонату.

8 липня 2014 року новим головним тренером команди призначений український фахівець Віталій Черній. 10 вересня стало відомо, що до складу команди приєдналися Олександр Липовий і Дмитро Забірченко. Згодом, на предсезонних зборах команда представила нову форму, виконану у камуфльованому стилі. Свій перший виступи в ній київська команда провела в Клайпеді проти російської команди «Хімки», яким українці поступилися з рахунком 77:102. 9 березня 2015 року команда вдруге у своїй історії стає володарем Кубка України, здолавши у фіналі «БК Дніпро». За підсумками сезону 2014/15 команда посіла третє залікове місце, поступившись «Дніпру» у півфіналі. Чемпіоном став «Хімік». 5 червня 2015 року було Віталій Черній повідомив, що наразі контракт з Будівельником розірвано.

На сезон 2018—2019 БК «Будівельник» Федерація баскетболу не допустила з причини наявності боргів перед гравцями клубу.

• Чемпіон України 10 (рекорд): 1992, 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 2011, 2013, 2014, 2017
• Срібний призер чемпіонату України: 1998, 2009 (УБЛ), 2010
• Бронзовий призер чемпіонату України: 1999, 2015

• Кубок України: 2012, 2014, 2015, 2021
• Кубок УБЛ: 2009
• Кубок Суперліги України: 2012

• Чемпіон СРСР: 1989
• Срібний призер чемпіонату СРСР: 1965, 1966, 1977, 1979, 1980, 1981, 1982
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР: 1962, 1964, 1970, 1974, 1983, 1984, 1988, 1990

• Фіналіст Кубка СРСР:1969, 1972

• Учасник Єдиної ліги ВТБ сезонів 2011/2012, 2012/2013, 2013/2014.

Гімном клубу є пісня гурту Друга Ріка, що грає в жанрі бритпоп. Гімн написано українською мовою і представлено у лютому 2009 року. Автором слів став вокаліст гурту Валерій Харчишин[11].