Гурська Ольга Сергіївна

Ольга Сергіївна Гурська народилася 18 березня 1902 року в Коренево на Курщині (Російська імперія), по батьківській лінії походила зі старої польської шляхти. Напівлегендарний прапредок роду Гурських, чеський лицар Ярослав, 1241 року під Оломоуцем полонив татарського провідника на ім'я Пера — і тим зупинив дальше просування татар на Захід. За це він дістав від короля Вацлава герб Штернберґ («Зоряна гора»), призначений для нього та його нащадків. В Україні прізвище «Гурські» вперше зафіксоване під час Переяславської Ради: священик Гурський піднімав заколот проти Богдана Хмельницького, щоб не допустити підписання угоди з Москвою.

1919 року Ольга Гурська закінчила київську Фундуклеївську жіночу гімназію, а 1929-го — Київський художній інститут, здобувши звання «художника-станковіста». 1933 року одружилася з відомим художником Борисом Крюковим. 1943 року виїхала з родиною до Львова, потім до Кракова, нарешті до Ґмундена (Австрія), а звідти емігрувала до Аргентини й оселилась у Буенос-Айресі (1948). Померла 19 квітня 1975 року в Буенос-Айресі.

Випробувавши за років навчання в Київському художньому інституті багато мистецьких напрямків (формалізм, конструктивізм, навіть кубізм — залежно від уподобань того чи іншого професора), зупинилася на манері, яку можна окреслити як постімпресіонізм. Малювала виключно олійними фарбами.

Залюбки малювала квіти, пейзажі, однак найбільшої майстерності досягла в мистецтві портрета. Як зазначив Ігор Качуровський, портрет був для неї не лише відтворенням певних рис людини, а й насамперед — розкриттям індивідуальної психіки. Найвдаліші — жіночі портрети Ольги Гурської: її матері, доньки, Тересіти Посьєлльо, Лідії Макарухи, Лариси Бандури, два автопортрети; чоловічі: Гейно Цернаска, Миколи Голодека, Челестіно Кампіґотто та ін.

Жанрово-тематична обмеженість творчого доробку Ольги Гурської — натюрморти, пейзажі, портрети, в яких немає жодного естетичного негативу, — дозволяє говорити про те, що художниці був властивий (беручи літературознавчий термін) ескапізм — прагнення до втечі від реальності (від ісп. escapar — тікати): адже вона бачила навколо себе не лише прекрасну природу і прекрасних жінок — їй довелося пережити і голодні пореволюційні роки, і війну, й еміграційні злидні. Зрештою, це було властиве мало не всім українським миcтцям, які опинилися на Заході: еміграція — втеча в житті — тягла за собою ескапізм — втечу в мистецтві.

Загалом, мистецька місія Ольги Гурської полягала у продовженні традиції українського імпресіоністичного малярства, плеканої в Київському художньому інституті, і перенесенні її на Захід — у Латинську Америку — до Аргентини.

В УРСР Ольга Гурська брала участь лише в колективних виставках.

Активну виставкову діяльність провадила на еміграції. 1947 року взяла участь у колективній виставці художників Верхньої Австрії (Лінц), де мала великий успіх у критики. Також долучилася до кількох виставок українських мистців у Зальцбурзі.

У Буенос-Айресі майже щороку виставлялася в центральних галереях та малювала на замовлення.

На запрошення уряду провінції Буенос-Айрес відбулася її індивідуальна виставка в мистецькому салоні готелю «Провінсіяль» у Мар-дель-Плята (курортне місто над Атлантичним океаном).

Живучи в Аргентині, художниця виставлялася й у США та Європі — мала дві виставки у Нью-Йорку (організовані Союзом Українок Америки) та одну в Мюнхені. У США виставлялася «дистанційно», надсилаючи туди полотна з Буенос-Айреса. Особисто відвідала Канаду і США щойно після смерті чоловіка, щоб розпродати майже всі останні картини і зібрати фонди на видання монографії «Борис Крюков» (Буенос-Айрес, 1971).

• Качуровський Ігор. Малярська творчість Ольги Гурської // Нові дні. — Канада, Торонто, 1975. — Вересень. — С. 18-19.
• Бросаліна Олена. Постімпресіонізм Ольги Гурської: Сторінка історії українського малярства в Аргентині // Мистецтвознавство України: Зб. наукових праць / Акад. мистецтв України; Ін-т проблем сучасного мистецтва АМУ. — К.: Муз. Україна, 2005. — Вип. 6-7. — С. 471-479.
• Крюкова Лідія. Шляхетство Ольги з роду Гурських гербу «Стернберґ» // Скарбниця української культури: Зб. наукових праць. — Чернігів: Видавництво Чернігівського ЦНТЕІ, 2009. — Вип. 11. — С. 75-89.
• Художниця Ольга Гурська / Публікацію підготував Олександр Капітоненко // Кримська світлиця. — 26 квітня 2002. — № 17.
• Компанієць О. Джерела пам'яті // Просвіта. — 1993. — № 5-6.
• Ольга Гурська-Крюків у Мюнхені // Шлях перемоги. — Буенос-Айрес. — 26.11.1972.
• Фесолович М. Ольга Гурська (виставка в Alvear Palace Hotel) // Наш клич. — 1.6.1967.
• Clarín. Por las galerías de arte. Pintora ucraniana. — 1.6.1967.
• Bidart Pedro H., prof. Galería de arte Alvear Palace Hotel. — Buenos Aires, 23.5-12.6.1967.
• Голіян Гр. Творці небуденних цінностей // Українське слово. — 28.9.1958.
• Ministerio de hacienda (…) turismo y parques. Prov. de Bs.As. Mar del Plata. — 1957.
• Ramallo Ernesto. Olga Gurski. Artes plásticas // La Prensa. — 5.6.1967.
• Oberösterreichische Nachrichten. Kunst und Wissenschaft. Ausstellung bildender Künstler. — 11.08.1947.
• Linzer Volksblatt. — 6.8.1947.