Гусєв Іван Олексійович

З 1929 року навчався в Сабанчєївській семирічній школі, яку закінчив у 1936 році. У 1940 році закінчив Ічалківське педагогічне училище (в селі Кемля). В цьому ж році вступив до П'ятигорського педагогічного інституту. Уже в період війни пройшов курс навчання у Камишинському танковому училищі, отримавши звання лейтенанта.

У травні 1943 року прибуває до 181-ї окрему танкову бригаду 18-го танкового корпусу. 12 липня 1943 року неподалік радгоспу «Жовтневий» Прохорівского району екіпаж танку «Т-34» на чолі з лейтенантом Іваном Гусєвим зробив танковий таран на Курській дузі. Бойова машина «Т-34» йшла на граничній швидкості, ламаючи вузол опору ворога. Танкісти вправно маневрували і стріляли. За кілька годин бою екіпажем лейтенанта Гусєва було підбито 2 ворожих танки «Тигр», знищено 3 вогневі точки супротивника, десятки ворожих солдатів і офіцерів. В бою лейтенанта Гусєва було поранено, танк підбито. Молодий офіцер, задихаючись у розпеченому танку, продовжував бити по «тиграх». Після повернення механіка-водія в танк, вони розвинули високу швидкість і врізалися у «Тигра», що насувався на радянські позиції. Ціною власного життя екіпаж танка врятував товаришів і забезпечив подальший успіх військової операції. Ворог був зупинений, розпочалася панічна втеча гітлерівців[1].

Відповідно до джерел, 15 липня 1943 року командування 2-го батальйону представило лейтенанта Гусєва і старшого сержанта Ніколаєва за здійснений героїчний подвиг до звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[2]. Натомість російський історик Валерій Замулін стверджує, що на нього не було складено не тільки нагородного листа, але навіть у жодному документі не зазначається, що лейтенант знаходився в танку в момент тарану[3]. Можливим поясненням, чому про героя, що, ймовірно, здійснив перший танковий таран в історії Другої світової війни «забули», може бути соціальне походження Гусєва — він був сином розкуркулених селян[4]. За даними Замуліна, 11 березня 1985 року Указом Президії Верховної Ради СРСР його було посмертно нагороджено орденом Вітчизняної війни I ступеня[5], за іншими джерелами це сталося на 10 років пізніше згідно з Наказом Міністерства оборони РФ[6].

Його ім'я носить дитяча організація Сабанчеївської середньої школи, в рідній школі створено музей Івана Гусєва.

• Бурнайкин, И. Танковый таран / И. Бурнайкин // Этих дней не смолкнет слава…: очерки, статьи, воспоминания, фотодокументы о Великой Отечественной войне. — Саранск, 2002. — С. 327—332.(рос.)