Гійом Гальєнн

Гійом Гальєнн
фр. Guillaume Gallienne
	Гійом Гальєнн у 2015 році
	Sociétaire of the Comédie-Françaised
Дата народження	8 лютого 1972 (50 років)
Місце народження	Нейї-сюр-Сен, Нантерр, Франція
Громадянство	Франція
Професія	актор, режисер, сценарист
Alma mater	Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Курси Флоран[1]
Роки активності	1992 — наш час
Член у	Комеді Франсез
IMDb	ID 0302916
Нагороди та премії
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)	Орден Мистецтв та літератури
	«Сезар» (2014)
	Гійом Гальєнн у Вікісховищі

Гійо́м Гальє́нн (фр. Guillaume Gallienne, нар. 8 лютого 1972, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький актор, режисер та сценарист.

Біографія

Гійом Гальєнн народився 8 лютого 1972 року в Неї-сюр-Сен у Франції. Гійом третій з чотирьох синів у сім'ї, що належить до вищих кругів паризької буржуазії. Його мати походить з російсько-грузинської аристократичної сім'ї, батько — бізнесмен[2]. Шкільні роки провів в англійському пансіоні, у Франції вивчав історію[3]. У 18-річному віці поступив до престижної театральної школи «Курси Флоран». Вищу освіту здобув у Вищій Національної консерваторії драматичних мистецтв у Парижі[4]. Після закінчення інституту в 1998 стає членом трупи одного з найзнаменитіших світових театрів Комеді-Франсез (La Comédie-Française).

Кар'єра

У кіно Гальєнн дебютував в 1992 році, з'явившись в невеликій ролі у фільмі Шарля Немеса «Дошка пошани». За свою кар'єру знявся майже у 50-ти стрічках, найвідоміші серед яких «Астерікс і Обелікс у Британії» (2012), комедія «Мосьє Ібрагім і квіти Корану» (2003) режисера Франсуа Дюпейрона, біографічна стрічка «Марія-Антуанетта» (2005) Софії Копполи.

У 2005 році Гальєнн створив лібрето для балету Ніколя Леріша «Калігула»[5], потім у 2011 році переніс на сцену Великого театру «Втрачені ілюзії» Оноре де Бальзака[6].

У 2013 році на «двотижневику режисерів» Каннського кінофестивалю відбулася прем'єра комедії «Хлопці, Ґійоме, до столу!», у створенні якої Гальєнн уперше виступив не лише як актор, але і як постановник, продюсер і сценарист. Критики відзначили Гальєна-дебютанта, нагородивши його премією Міжнародної конференції ігрового кіно C.I.C.A.E. та призом Товариства драматичних авторів і композиторів (SACD) у категорії «найкращий фільм».

Гійом Гальєнн є також частим учасником різних телевізійних програм і шоу у Франції; з вересня 2009 року є ведучим передачі Ça peut pas faire de mal на радіо France Inter, де зачитує уривки літературних творів[7].

У листопаді 2008 році Гійом Гальєнна було нагороджено Орденом «За заслуги», а у 2013 він став офіцером Ордена мистецтв та літератури Франції[8][9].

Вибіркова фільмографія

Ролі у кіно


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1989—2006	с	Комісар Наварро	Navarro	епізод
1991—2005	с	Мегре	Maigret	Кормьє
1992	ф	Дошка пошани	Tableau d'honneur	Кастаньє
1995	ф	Сабріна	Sabrina
1996	ф	Субота на Землі	Un samedi sur la terre	Apprenti bijoutier
1997	ф	Урок танго	The Tango Lesson	друг Пабло
1997	ф	Молодість	Jeunesse	ліонець
1998	кф	Попкорн	Pop Corn	Troisième badaud
1999	ф	Одна за всіх	Une pour toutes	L'agent immobilier
1999	ф		Monsieur Naphtali	Sommergan
2000	тф	Мізантроп	Le misanthrope	Le garde et Dubois
2000	ф	Син людини	Fils de personne
2000	ф	Світські леви	Jet Set	Едвард
2000	ф	Дансер	The Dancer	Artiste Unicorn
2001	кф		En scène!
2002	тф		Les frangines	Едуар
2002	тф		Patron sur mesure	Леду
2003	ф	Мосьє Ібрагім і квіти Корану	Monsieur Ibrahim et les fleurs du Coran	The Car Salesman
2003	тф	Учіні жінки	Les femmes savantes	Жульєн
2003	ф	Фанфан-тюльпан	Fanfan la tulipe	La Houlette
2003	тф	Братство вовка 2: Повернення перевертня	La bête du Gévaudan	Леббе Пурше
2004	ф	Глюк	Narco	Самюель Папкін
2005	ф	Марія-Антуанетта	Marie Antoinette	Vergennes
2005	ф	Місця в партері	Fauteuils d'orchestre	Паскаль
2005	ф	Ви будете сміятися,я я йду геть	Tu vas rire, mais je te quitte	П'єр-Луї
2006	кф	Останній епізод Далласа	Le dernier épisode de Dallas	Франсуа
2006	ф	Мій полковник	Mon colonel	Le sous-préfet
2006	ф	Джунглі	La jungle	Mathias Warkhevytch
2007	ф	Кандидат	Le candidat	Sam - un membre du comité de campagne
2007	тф	Мосьє Макс	Monsieur Max
2008	ф	Саган	Sagan	Jacques Quoirez
2008	с	Вони і я	Elles et moi	Роберт
2008	ф	Високий музей, низький музей	Musée haut, musée bas	Макс Перделлі
2009	ф	Концерт	Le concert	епізод
2009	тф	Прощавайте, Де Голль, прощавайте	Adieu De Gaulle adieu	Бернар Тріко
2010	ф	Італієць	L'Italien	Жак
2010	ф	Разом ми проживаємо величезну історію любові	Ensemble, nous allons vivre une très, très grande histoir...	Юбер
2012	ф	Астерікс і Обелікс у Британії	Astérix et Obélix: Au service de Sa Majesté	Красовакс
2012	ф	Сповідь сина століття	Confession of a Child of the Century	Меркансон
2013	ф	Хлопці, Ґійоме, до столу!	Les garçons et Guillaume, à table!	Гійом / Мама
2014	ф	Ів Сен-Лоран	Yves Saint Laurent	П'єр Берже

Визнання

Нагороди та номінації Гійома Гальєнна
Рік	Нагорода	Категорія	Номінант	Результат
2013	Французького синдикату кінокритиків	Приз за найкращий французький фільм	Я, знову я і мама	Нагорода
	Каннський кінофестиваль	Приз Міжнародної конференції ігрового кіно C.I.C.A.E.		Нагорода
		Приз Товариства драматичних авторів і композиторів SACD		Нагорода
		Золота пальмова гілка		Номінація
		Квір-пальмова гілка		Номінація
2014	Премія «Люм'єр»	Найкращий актор		Нагорода
	Премія «Люм'єр»	Найкращий дебютний фільм		Нагорода
	Премія «Сезар»	Найкращий актор		Нагорода
		Найкращий адаптований сценарій		Нагорода
		Найкращий дебютний фільм		Нагорода
		Найкращий фільм		Нагорода
		Найкраща режисерська робота		Номінація
2015		Найкращий актор другого плану	Ів Сен-Лоран	Номінація

Примітки

http://www.coursflorent.fr/ecole/anciens/acteurs?page=1
Savigneau, Josyane (11 жовтня 2013). Guillaume Gallienne, le mélange des genres. Le Monde (фр.). Процитовано 14 квітня 2015.
Despina, Ladi (13 грудня 2014). My mother insisted I was gay – but I'm not. The Guardian. Процитовано 14 квітня 2015.
Rocher, Bertrand (20 листопада 2013). Mais pour qui se prend Guillaume Gallienne?. Grazia (фр.). Процитовано 14 квітня 2015.
Liban, Laurence (31 січня 2011). Un ballet pour Caligula. L'Express (фр.). Процитовано 14 квітня 2015.
Bavelier, Ariane (3 січня 2014). Le Bolchoï retrouve ses illusions à Paris. Le Figaro (фр.). Процитовано 14 квітня 2015.
Guillaume Gallienne (фр.). France Inter. Процитовано 14 квітня 2014.
Décret du 14 novembre 2008 portant promotion et nomination (фр.). Légifrance. Процитовано 14 квітня 2015.
Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres janvier 2013 (фр.). Ministry of Culture and Communication. 5 березня 2013. Процитовано 14 квітня 2015.

Посилання

Гійом Гальєнн на сайті IMDb (англ.)
Гійом Гальєнн на сайті Kino-teatr.ua
Гійом Гальєнн на сайті AlloCiné

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[[http://www.coursflorent.fr/ecole/anciens/acteurs?page=1_http://www.coursflorent.fr/ecole/anciens/acteurs?page=1]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://www.coursflorent.fr/ecole/anciens/acteurs?page=1

[2] Savigneau, Josyane (11 жовтня 2013). Guillaume Gallienne, le mélange des genres. Le Monde (фр.). Процитовано 14 квітня 2015.

[3] Despina, Ladi (13 грудня 2014). My mother insisted I was gay – but I'm not. The Guardian. Процитовано 14 квітня 2015.

[4] Rocher, Bertrand (20 листопада 2013). Mais pour qui se prend Guillaume Gallienne?. Grazia (фр.). Процитовано 14 квітня 2015.

[5] Liban, Laurence (31 січня 2011). Un ballet pour Caligula. L'Express (фр.). Процитовано 14 квітня 2015.

[6] Bavelier, Ariane (3 січня 2014). Le Bolchoï retrouve ses illusions à Paris. Le Figaro (фр.). Процитовано 14 квітня 2015.

[7] Guillaume Gallienne (фр.). France Inter. Процитовано 14 квітня 2014.

[8] Décret du 14 novembre 2008 portant promotion et nomination (фр.). Légifrance. Процитовано 14 квітня 2015.

[9] Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres janvier 2013 (фр.). Ministry of Culture and Communication. 5 березня 2013. Процитовано 14 квітня 2015.